Чімін спостерігав, як діти йшли в роздягальню, поки їхні батьки щось обговорювали між собою. Вони взагалі мали улюблену справу — періодично збиратися разом і спілкуватися про успіхи власних дітей або про конкурси, на які відправлялись хлопці та дівчата. Але в голові самого Пака крутилась тільки одна думка, чому йому було так образливо, що напівоголену фотографію Момо побачить не він, а Йонджун?

Сам запропонував залишитись друзями, а тепер не міг нормально з цим впоратись. Самотужки хотів продовжити спілкування, але добився тільки скупих повідомлень і жадібних думок про присвоєння Момо собі. Шикарно мислив, нічого не скажеш, окрім того, що загрався. В Чіміна просто давно не було хорошого сексу. Останній раз був Нью-Йорку з Момо.

Знову вона.

Та як її можна вигнати з думок?

— Пане Пак, можна з вами переговорити?

— Звичайно, пані Ан.

Чімін кивнув, перемикаючи усю свою увагу на маму одного з його учнів Хо Юнсу. Чоловік неодноразово бачив її поруч з іншими батьками, але вона ніколи не говорила, або майже не робила цього. Її син був одним з кращих учнів, якого відмічав про себе Пак. Але жінка ніколи не підходила до нього, щоб хоч щось обговорити з приводу свого чада.

— Я хотіла запитати за змагання, які пройдуть весною, — пані Ан закусила губу, якось нервово придивляючись до Пака. — Чула, що вони будуть проходити в Чонджу. Це моє рідне місто, і там живуть мої батьки, тому я хотіла поїхати з вами, якщо це не буде накладно.

Взагалі, в цьому не було жодної проблеми, але Чімін дуже не любив, коли хтось з батьків їздив з дітьми на змагання. Досвід показав, що після приблизно дев'яти років вони більше соромились саме при своїх же родичах.

— Ви можете приїхати туди і забрати його, щоб побачитись з батьками, а потім разом поїхати додому. Не маю нічого проти.

Жінка натягнула усмішку і навіть тихенько хмикнула, але Чімін ніяк на це не відреагував. Пані Ан, імені якої Пак не пам'ятав, взагалі була дуже вродливою жінкою, хоча він сильно ніколи не приглядався. І він майже ніколи не запам'ятовував імена, звертаючись або «пані», або «мати такого-то». Так легше і простіше.

— Юнсу вже, напевно, вам казав, він їде вчитись до батька в Америку, тому весною будуть його останні змагання...

— ...І ви хотіли б подивитись? — закінчив Пак.

Так, він добре пам'ятав, що Юнсу вже з місяць ходив ображеним на увесь світ, адже його змушували летіти жити в Америку. Не складалось тільки одне — хіба його мати не повинна була бути з ним? Враховуючи те, що вона сказала про батька...

— Так, після я не зможу побачити його близько півроку, тому хочу зараз максимально багато часу проводити з ним.

Жінка посміхнулась, розтягуючи нафарбовані червоною помадою губи. Доволі тонкі брови, які не дуже полюбляли кореянки, пані Ан йшли, зосереджуючи увагу на її очах, томних, ледь втомлених. Чорне смоляне волосся, що ледь доходило до пліч не давало сильного контрасту зі шкірою, як було зазвичай, адже жінка мала більш темний відтінок, ніби засмагала тільки нещодавно. Це здавалось екзотикою на перший погляд. А враховуючи фігуру з широкими стегнами можна було точно сказати, що вона покоряла в свій час не одне чоловіче серце не тільки своїм поглядом.

— Можу я спитати, — нахмурився Чімін, — чому ви не полетите з сином до чоловіка?

— Приблизно з тієї причини, чому ви більше не носите обручку, — не розгубилась жінка, піднявши одну брів і зробивши свою зовнішність ще цікавішою. — Ми з чоловіком розвелись, після чого він покинув Корею. Переїжджати до Америки я не хочу, тут моє життя і улюблена робота. А Юнсу буде вчитись до університету там.

— Не думаєте, що захоче там і поступати потім?

— Може і так, — погодилась, не задумуючись. — Буду вірити, що додому він буде хотіти більше.

Чімін опустив очі на свої пальці. Раніше каблучки постійно прикрашали його руки, а серед них обов'язково була і золота обручка, що символізувала і показувала усім, що він зайнятий. Навіть на тренуваннях не знімав ніколи, а тепер вже скільки місяців не носив.

— Чому ви вирішили, що я просто не зняв обручку перед тренуванням, щоб не заважала?

— Бо я жінка, — знизала плечима пані Ан. — Я прекрасно знаю, що коли обручка знімається навіть просто перед тренуванням, це або проблеми в сім'ї, що ведуть до розлучення, або воно саме.

— Що ж, я на фінальній стадії, — кивнув Пак, не бачачи сенсу приховувати. — Юнсу вже вийшов з роздягальні, та й інші батьки вже розійшлись. Вам теж пора додому.

Жінка озирнулась і, побачивши свого сина, закусила губу. Чімін повністю перевів усю свою увагу телефону, який дістав зі спортивних штанів. Ще одне тренування повинно початися через годину і тоді він зможе поїхати додому. Що правда, в голові виникла цікава думка, а чи не поїхати йому в клуб до Намджуна і справді згадати минуле?

— Пане Пак, — прийшлось відірватись від свого телефону, щоб побачити, як жінка накручувала прядку короткого волосся на палець. — Ви вільні сьогодні ввечері?

— Я не зустрічаюсь з мамами своїх учнів, — покачав головою Чімін. — Це не дуже етично з моєї сторони, вам не здається?

— Ми з вами дорослі люди. Вам потрібна розрядка так само, як і мені.

Пак здивувався, з секунд тридцять стоячи з відкритим ротом. Це зараз реально було? Вона пропонувала йому зайнятись сексом ввечері, ніби це щось повсякденне? Напевно, він надто давно знаходився у шлюбі, щоб ось так легко чути і погоджуватись на подібні запитання від жінок, яких не знав. Сам міг запропонувати, завуалювавши це під чимось, але йому такого точно давно не казали.

— Якщо чесно, я не знаю, що на це відповісти.

— У вас же ще одне тренування? — отримавши кивок, жінка заправила одну з прядок за вухо і подивилась спідлоба. — Заберіть мене і поїдемо кудись поїмо, поговоримо, а там вже вирішите, хочете ви продовження чи ні.

Пані простягнула листок, на яку була написана адреса, її номер телефону і ім'я. Ан Хечжин. Щось Паку підказувало, що він не зможе відписатись їй в діалозі, що не зможе приїхати, бо втомився. Ні, заграв деякий азарт, коли жінка розвернулась і пішла до сина, хитаючи стегнами. Що ж, хіба це не буде як мінімум цікаво?

...Чергове тренування закінчилось. Чімін стояв перед дзеркалом після душу, розглядаючи себе. Він зовсім не втратив у зовнішності, хоча не був вже двадцятирічним юнаком. Пам'яталось, як колись переживав, що ближче до сорока стане схожим на свого батька, який ніколи не відвідував спортзали, виглядав розхлябаним, з животиком, а все, що його цікавило — заробляння грошей. Може, тому Пак і вирішив, що не буде схожим на нього?

Хобі-хьон [18:17]:

Ти вже звільнився?

Може вип'ємо?

І коли ти взагалі збираєшся змінювати нікнейм?

Уявляю, як мамочки течуть від нього. Але в них же є чоловіки

Чімін здивовано підняв брови. А що з його нікнеймом було не так? Якось він давно не заглядав в налаштування і реально не мав уявлення, що там було не так. Телефон просто почав вібрувати, кажучи про нові повідомлення, тому чоловік за нього і схватився. Краще б далі собою милувався. Давно цього не робив. Надто давно.

Daddy Mochi.

Що, бляха?

Це як і коли взагалі він так себе обізвав? При чому явно вже навіть не перший рік, але навіть, коли був ще не одруженим просто підписувався, як Чімін. Серйозно, ці два слова навіть просто в голові звучали по-блядськи збочинськи. Твою ж наліво, та він просто не міг би навіть придумати щось подібне!

Чімін [18:21]:

Вже поміняв

А мамочки

Як раз думаю, чи варто мені зустрічатись сьогодні з однією з них

Тяжко видихнув і поклав телефон на випираючу зі стіни дощечку під дзеркалом. Все-таки добре, що погодився на такі штуки в роздягальні, вони і справді були зручні. Треба було швидше вдягатись і остаточно вирішувати, їде він до Ан Хечжин чи ні. Хоча... кому він брехав? Йому хотілося поїхати. Вона права, вони дорослі люди і ці зустрічі навіть просто заради сексу — були непоганою ідеєю.

На телефон поступив дзвінок, розриваючи тишу і повідомляючи, що Чон Хосок дуже хотів взнати подробиці того, що написав друг. Не дивно, адже повідомлення було дуже однозначне.

— Так, і що саме ти хочеш знати? — відразу запитав Чімін, підіймаючи слухавку.

— Не повіриш, — хмикнув Хосок на тому кінці, — подробиці. Хто вона? Я її бачив?

— Ти повинен пам'ятати Хо Юнсу, це його мама.

Повисла тиша, тому Пак вирішив, що це добрий знак, аби почати вдягатись, тому рушник, що обмотував стегна, полетів на лавку, а руки потягнулись в шафку, де лежали речі.

— Та гаряча жінка, яка взагалі не схожа на цих худих ледь живих красунь, які женуться тільки за статусом? — Хосок точно розтягувався в задоволеній посмішці. — Звичайно, пам'ятаю. В неї, що правда, є деякі мінуси у зовнішності, але вона хороша мати і жінка приємна. Я, як тебе заміняв, коли ти хворів, то просто проводив з дітьми невеличкі розминки і бачив її. Але як тобі це вдалось?

— Та ніяк, — знизав плечима Пак, натягуючи на себе широкі штани. — Вона сама сьогодні підійшла і запропонувала зустрітись, сказала, що розлучена з чоловіком. І що це за мінуси такі, вибагливий ти наш?

— В неї шикарні широкі стегна, але якщо подивитися збоку, то здається, ніби вона надто рівна для своїх форм. До того ж, підозрюю, в неї зроблені груди.

— А ти за все натуральне? — хмикнув Чімін, не пригадуючи, щоб хоч раз чіплявся до подібного в чиїйсь зовнішності.

— Я ж вибагливий, — а тут точно очі закочував. — Тому, коли моя дівчина худне, або хоче зробити з собою щось непотрібне — я дивлюсь вовком. Не можу сказати їй ні, але мені реально не подобається, що вона хоче дотримуватись стандартів краси. Мені подобалось, що в неї тонка верхня губа, що очі були з одинарною повікою. Я сам неідеальний, але ж саме в цьому і суть. Цим і прекрасні!

— Ти заганяєшся, — покачав головою Чімін, який вже встиг одіти светр, надушитись, і тепер закривав шафу, забираючи свою сумку. — Вона в тебе і так гарна. Сам не розумію, чому вони постійно женуться за тими стандартами, які змінюються кожні вихідні. Але, якщо в міру і це виглядає доволі природньо, то проблеми не бачу.

Пак вийшов з роздягальні, автоматично долонями перевірив кишені штанів і рюкзак, що нічого не забув, і дійшов до дверей невеличкого залу. Треба було перевірити і останні, щоб усі були закриті, адже там теж займались діти у інших викладачів. Взагалі, це міг зробити і адміністратор, але у Чіміна це було ніби звичкою, в якій він не міг собі відмовити.

— Ти правий, звичайно, але все-таки, — пробубонів Хосок. — Ну то ладно, то таке. Ти краще скажи, ти ж погодився зустрітись?

— Зараз поїду до неї за адресою, яку вона мені дала, — кивнув Пак, перевіряючи останній зал. — Буду підкорювати жіноче серце.

— Може, жіноче тіло? — прогоготів Хосок.

— Фу на тебе, збоченцю, — посміхнувся Чімін, підходячи до адміністратора. — Я перевірив усі зали, тому збирайтесь і йдіть додому. Вже нікого немає в студії.

— Дякую, пане Пак, — посміхнулась адміністраторка.

— Та я нормальний!

Чімін вийшов з будівлі на автостоянку і натиснув кнопку на ключах. Машина відізвалась моментально. Він собі погано уявляв, як зараз буде проходити його зустріч з Ан Хечжин. Головне, не думати про те, що взагалі-то вчить її сина і це може виглядати просто ненормально зі сторони будь-кого. Наприклад, йому припишуть якийсь роман, а він ні слухом ні духом.

— Я вже сів у машину, тому давай наберу тобі після зустрічі, окей?

Пак закинув рюкзак на задні сидіння і всівся на своє місце, одразу заводячи машину. Треба було закласти маршрут і виїхати зі стоянки, але насамперед нарешті всівшись за кермо, Чімін відчув, що йому хотілося просто посидіти ось так. Бажано в тиші і щоб ніхто не чіпляв. Напевно, він надто давно не був один, аби наодинці посидіти і подумати. Або не думати взагалі.

— Я думав, ти збираєшся кувиркатись з нею всю ніч. Ні?

— Думаю, їй треба буде повернутись до Юнсу, — знизав плечима Пак, видихаючи. — Звичайно, може вона його на когось залишить, але...

— Він вже дорослий хлопчик, зможе і сам лягти спати. Ще й виспиться і буде задоволений, що його ніхто не чіпляв увесь час, типу, що йому робити.

— Все, все, я зрозумів, — Чімін почесав перенісся, жмурячись. — Я поїхав тоді до неї. За кермом незручно розмовляти. В будь-якому випадку наберу тобі потім. Тільки не розраховуй на подробиці!

— А навіщо ти мені тоді дзвонити буде?..

Хосок не встиг договорити, тому що Чімін скинув виклик. Залишитись в тиші було прекрасним рішенням, яке потребувало зробити ще раніше. В голові бігали думки з приводу того, до якого ресторану краще поїхати, а потім краще поїхати в готель чи не морочити собі голову і до його квартири? Нібито і нема ніякої проблеми, але чомусь Пак просто не міг вирішитись.

Він взагалі не бачив себе сьогодні хоч з кимось. Скоріше придумував собі якісь причини лягти раніше спати, хоча такого бажання не спостерігалося. Та і знову приходили думки, що давно вже нікому і не потрібний. Це, звичайно, було неправдою і Чімін розумів цей факт, але важко було зупинити себе від мислення в тому напрямку.

Як повернути впевненість в собі, щоб це не виглядало самовпевненістю? Аж ніяк. Можна прямо таким текстом і записати кудись в блокнот, де зберігались найважливіші думки. Колись Пак радів, що його дружина погодилась вийти заміж, що захотіла від нього дитину... і от знову.

Може, це просто якесь підсвідоме бажання мати нащадків, не залишитись самому, коли стане геть старим? В молодшого брата — і в того, — вже була дитина. Маленька дівчинка, яку Чімін обожнював, як і його батьки, котрі згодні були віддати усе своїй маленькій онучці. Напевно тому зневажали вчинок Дахьон і повністю абстрагувалися від неї з Чімом. Хоча зараз їхнє спілкування покращилось, бо вони почули про розлучення.

Пак під'їхав до двоповерхового будинку і подивився на час — була майже сьома година вечора. А він доволі швидко впорався. Хоча це не дивно, адже Ан Хечжин з сином жили майже поруч зі студією, на що Чімін навіть не звернув уваги, поки не приїхав на місце.

Вирішивши, що ще не дуже пізно, він просигналив і став чекати, поки вийде Хечжин. Можна буде через п'ять хвилин взагалі набрати їй, раптом вона не почула.

Будиночок з червоної цегли, красива доріжка, що вела до сходів на другий поверх і до головного входу на першому поверсі. Це виглядало ідеально, ніби тут жила прекрасна сімейна пара, тільки зараз вона складалась тільки з матері та сина.

До машини підійшла жіноча фігура, в якій Чімін одразу взнав пані Ан, тому одразу відкрив двері, аби не тільки ще раз привітатись, але і допомогти всістись на сусіднє сидіння. Жінка виглядала прекрасно — в штанях, які зверху облягали, а знизу розширювались; в чоботах з невеличким каблуком; теплому светрі і накинутій наверх незастібнутій зимовій куртці.

— Чому просто не подзвонили? — посміхнулась жінка замість привітання і пішла до потрібних дверей.

— Посигналити здалось кращою ідеєю.

Варто було Чіміну всістись за кермо, погляд зачепився за Хечжин знову, поки вона застібувала ремінь безпеки. Макіяж не змінився, нігті — яких Пак чомусь раніше не помітив, — були надто довгі. Жінка взагалі виглядала дорогою, якщо можна так висловитись, і цим нагадувала Дахьон. Тобто, в нього саме такий смак на жінок? А може, пані Ан тільки зовнішністю та аурою була схожою, а насправді була милою і доброю?

— Ви на мене так дивитесь, — зауважила Хечжин, змушуючи Пака підняти погляд з нігтів на очі. — Зі мною же все в порядку? Не пам'ятаю, щоб проливала щось на себе чи ще що.

— Все добре, вибачте, — покачав головою Чімін. — Просто у вас такі довгі нігті, я аж здивувався. І... як дивитесь на те, щоб перейти на «ти»?

— О, я тільки «за»! — радісно покивала головою жінка, яку влаштовувало геть усе, що коїлось. — А нігті такі обожнюю вже дуже багато років, але змогла дозволити їх собі тільки кілька років тому.

Чімін вбив адресу ресторану, паралельно слухаючи Хечжин. Дорога була не завантажена автівками чи автобусами, що дозволяло вільно і без перешкод рухатись, що доволі дивно для Сеулу. А може, це можна було списати на вихідний день.

— А що сталось кілька років тому?

— О, ми розвелись з чоловіком, — відкинулась на сидіння жінка і повернула голову до вікна. — Йому завжди не подобалось, що я була амбітною і хотіла працювати, добиватись якихось висот. Юнсока завжди влаштовувала тільки хатня робітниця і доглядачка за його дитиною, а мені хотілось більшого. Тому мені багато чого забороняли, а я майже з усім погоджувалась. Зараз відчуваю себе набагато легше. У тебе так само? Чи цей шлюб не був тягарем?

Чімін замислився над цим питанням, адже ніколи не дивився на їхній шлюб з такої сторони. Так, вони здавались йому ідеальною парою в самому початку, поки не стали тими, ким були зараз — чужими людьми.

— Не був, — покачав головою Чімін. — Але це не відміняє того факту, що мені стало легше від нашого розриву. Тільки тепер є відчуття, що я витратив важливі роки свого життя.

— В мене теж таке було, зараз краще. Треба просто прийняти ситуацію, відпустити і дозволити собі жити знову. Ви дуже гарний чоловік і я здивована, що ви не знову у відносинах.

— Ми ж домовились без формальностей, — посміхнувся Чімін. — Дякую. Виявляється, це приємно — знову подобатись жінкам.

— Звикнути до цього не важко, — жінка ніби пропустила його слова про формальності, але більше не розмовляла з ним так офіційно. — Юнсу залишився з моєю мамою. Тому, якщо що, я вільна повністю усю ніч. А завтра вихідний.

Це був дуже зрозумілий натяк, на що Пак покивав, виштовхуючи щоку язиком зсередини. Що ж, тоді і справді ніяких готелів, краще вже поїхати одразу до нього. Цікаво, а Каліко зрозуміє? Вона спокійно реагувала на зайвих чоловіків, яких водила Дахьон, але інших жінок поруч з кішкою не було ніколи.

— Сподіваюсь, ви полюбляєте італійську кухню?

— Звичайно!

Вони якраз під'їхали до ресторану, і Чімін припаркувався на стоянці перед входом. Але поки він відкривав в телефоні потрібну програму, щоб оплатити стоянку, двері в заклад відкрились, і звідти вийшли Йонджун з Момо, тримаючись за руки.

Щось не дуже приємно пошкребло в середині, на секунду навіть захотілося вийти з машини, щоб його побачили. І не тільки його, але й те, що він не один, а з Хечжин. Ніби це могло зробити комусь боляче або викликати ще якісь подібні емоції. Та ніколи.

Момо була вдягнута в прості джинси, теплі чоботи, дуту куртку, шапку і навіть обмотана шарфом. Усе це виглядало так, ніби вона не намагалась комусь сподобатись, та саме цим і брала в свої тенета кожного, хто на неї дивився. Цікаво, вона взагалі здогадувалась, які відчуття викликала в людей навколо?

Йонджун поруч з нею виглядав не так яскраво, як завжди, в схожому стилі. Зазвичай, хлопець був душею компанії, його бачили абсолютно з різних кутків кімнати, а дівчата завжди виглядали поруч з ним гарною прикрасою. Навіть згадалось, як Чхве колись привів з собою свою дівчину на захід. Зовнішність привертала увагу, змушувала зупиняти погляд і роздивлятись, але повністю усе розпадалося поруч з її хлопцем. Спочатку перед його обличчям, і остаточно вмирала під його харизмою.

Але поруч з Момо прикрасою виглядав Йонджун. Чи це тільки Чіміну так бачилось?

— Ти їх знаєш?

Дівчина з хлопцем стояли перед рестораном, щось виглядаючи в телефоні, з чого Пак зробив висновок, що вони чекали на таксі. Чімін перевів погляд на Хечжин. Жінка трохи підтискала губи, зовсім без образи, але з деякою зацікавленістю в тому, що коїлось.

— Так, один з моїх учнів, — кивнув головою, не намагаючись приховувати. — А поруч його дівчина. Якщо чесно, не думав, що зустріну їх тут.

— Вона дуже красива, — посміхнулась жінка, — і хлопець також. Їхні зовнішності цікаво доповнюють одна одну, тобі так не здається?

— Так, цікаво.

Чімін не став вдаватись в подробиці своїх думок, оскільки вони не сходились з жіночими. Та і він трохи по-іншому дивився на це все-таки. Не хотілося, що Хечжин подумала, що йому подобалась одна дівчина, яка зустрічалась з його учнем.

— Може тоді привітаємось?

— Ні, — покачав головою Пак, з радістю помічаючи, як приїхало таксі.

— Йой, не встигли.

Хечжин образливо підтиснула губи, хоча насправді не відчувала геть нічого. Просто це здавалось для неї чимось милим — на очах вчителя подорослішавший учень починав зустрічатись з дівчинкою.

В ресторані їм одразу виділили столик біля вікна, ввічливо привітавшись з Чіміном, ніби він тут був постійним гостем. Звичайно, Хечжин закортіло спитати про цей момент, щоб розуміти, адже вона взагалі просто спочатку подумала, що він замовив столик, але вітання адміністраторів були не стільки дивними, скільки навідними на певні думки.

— Це ресторан мого брата, тому мене усі тут знають.

Чімін ніколи не бачив в цьому чогось незвичного, адже давно вже звик.

Світлі стіні кольору слонової кістки, ідеально сервіровані столики, які чекали на своїх гостей, приємний персонал, який усім видом показував, наскільки їм важливо бачити посмішки у відповідь. Геть усе так і кричало, що це найпрекрасніший ресторан з усіх, які могли відвідувати люди.

— Він, напевно, дуже старався, коли продумував інтер'єр, підбирав персонал, навіть місцезнаходження.

Зауваження Хечжин було правильним, адже брат Чіміна справді дуже переживав за кожну дрібницю, яка потім могла вилізти і перерости у великий ком проблем. Коли домовлявся за оренду приміщення прямо біля ріки Хан, а потім робив надто великі ціни для простих людей — йшов на ризик, радіючи, коли все вдавалось.

— Він завжди полюбляв ризик і усе, що з ним пов'язано. Це в нього від матері. Я більш практичний, як батько.

— Це дуже хороша риса для повсякденного життя, — жінка взяла до рук меню і почала вчитуватись, при цьому спокійно ведучи бесіду далі. — Але думаю, ви також ризикуєте, просто не в таких кількостях та об'ємах.

— Це правда, — підтвердив Пак, відстукуючи пальцем по меню якийсь ритм, що прив'язався ще зранку. — А ким ви працюєте, якщо не секрет?

— О, зовсім ні, — закрила меню Хечжин і пошукала очима офіціанта. — Ви вже готові замовити?

Без зайвих слів, Чімін натиснув кнопку, що стояла прямо між ними і вже через тридцять секунд до столика підійшов молодий хлопець з теплою посмішкою. Він точно любив свою роботу, це було навіть видно неозброєним оком.

— Мені як завжди, — просто промовив Пак, навіть не підіймаючи очей на офіціанта. — Хечжин?

— А, так-так, — заморгала очима жінка, вперше попадаючи в таку ситуацію. — Мені різотто, будь-ласка, і келих білого вина.

— Сухе чи щось більш солодке?

Жінка часто по роботі ходила по ресторанах, коли потребувались зустрічі з певними людьми, як наприклад, керівники підприємств, але ніколи не відчувала себе так. Навіть зі своїм колишнім чоловіком або з тими, з ким зустрічалась після нього. Вони завжди замовляли усе за неї, не даючи їй право вибору, хіба що на якісь десерти чи каву. Навіть зараз вона кинула оком на Чіміна, але той виглядав у вікні на річку. Повна свобода, хоча Хечжин прекрасно розуміла, що саме Пак платив за вечерю.

Це було дуже приємно відчувати.

Поки жінка виясняла, яке саме вино вона хотіла б спробувати, Чімін намагався вирвати зі своїх думок солодку парочку. Так, в цьому не було нічого поганого, але щось не давало спокою. Може те, що саме він подав їй ідею на інтимне фото, яке хотів побачити сам, а не віддавати його комусь іншому. А може, тому що він добре пам'ятав тіло, яке стискав своїми долонями, в яке вбивався, а потім спостерігав її над собою.

Причин багато, але від них треба було позбавлятися.

Він сам запропонував залишитись друзями.

Просто друзями.

— Я займаю керівну посаду в управлінні по зв'язкам з громадськістю, — Хечжин вивела Чіміна з думок різкою згадкою, про що вони спілкувались, поки не підійшов офіціант. — Постійно спілкуюсь зі ЗМІ, з іншими керівниками якихось компаній, налагоджую контакти.

— О, то це ви, я так розумію, придумуєте ще якісь заходи для компанії, а потім про них розповідаєте на інтернет-ресурсах та телебаченні?

— Так, саме так! У вас є хтось знайомий в цьому напрямку?

— Не те, щоб, — знизав плечима Пак, складаючи губи трубочкою. — Просто колись проходив практику в компанії батька, тому часто зустрічався з різними людьми і їхніми професіями. Це був цікавий досвід.

Чімін радів, що не треба було корчити з себе когось милого і доброго, адже він себе таким не вважав. Так, у ньому були присутні ці риси характеру, але зазвичай він завжди був трохи вальяжним, манерним, максимально розслабленим і обожнюючим тримати ситуацію в своїх руках. Хечжин була права, йому подобалось давати свободу жінкам поруч з собою і дивитись, що з цього виходило. Просто при цьому він все одно вмів контролювати ситуацію.

Не виходило же це тільки з двома жінками в його житті. З Дахьон, яка зірвалась, бо їй дали набагато більше свободи, ніж вона заслуговувала, до того ж, коли Пак не бачив, їй вдавалось мішати з брудом усе, що він намагався побудувати з нею. І з Момо, яка взагалі не хотіла йти навіть під найменший контроль.

Контролювати ситуацію поруч з жінкою, показуючи їй, що вона прекрасна і найбажаніша, а він міг вирішити будь яку проблему. Але ніколи не контролювати саму жінку.

Це як заповідь чи мантру, кому як зручно, яку Чімін завчив ще з малечку, коли мама розповідала йому з братом, як треба поводити себе з жінкою. Якщо так подумати, то Момо спочатку також не арканилась і була схожою на задоволену життям і увагою з його сторони кішкою. Британською, яка ніколи не йшла до рук і ненавиділа зайвих дотиків, але іноді дозволяла більше, ніж зазвичай.

— У вас було насичене життя?

— Так, — посміхнувся Пак, адже жінка вивела його з думок. — Я багато де встиг побувати, побачити, познайомитись з людьми і пожити для себе... Пожити для іншої людини також встиг.

Хечжин старалась вести максимально нейтральні теми, боючись зачепити Юнсу, бо тоді це могло вилитись в спілкування тільки про сина, або про роботу Чіміна, адже це теж могло перейти тільки в одну сторону. Хотілось діалогу, який би не став раптом монологом. Їй би було цікаво послухати, але кортіло розповісти і про себе, щоб Пак був зацікавленим.

Чоловік не запитував у жінки чи не передумала вона їхати до нього на усю ніч. Натяк на початку вечора був жирним, а мовчання опісля стало сигналом, що плани залишились незмінними. Пак вже давно викинув з голови Момо, повністю насолоджуючись компанією Хечжин.

Свавільна, сильна, самодостатня. Саме такої йому не вистачало поруч, щоб весело і цікаво провести час, який би плавно перетікав в щось більш гаряче. Чіміну подобалось, як Хечжин закусувала губу, як дивилась з-під опущених вій томним поглядом, як заводила прядку короткого волосся за вухо, відкриваючи шию. Чоловік реально думав, що почати цілувати її в ліфті було б не такою поганою ідеєю, але все-таки треба було дотерпіти до квартири.

Кава, яку жінка запропонувала купити, як звичайну вдячність після вечері, так і залишилась десь на столику біля вхідних дверей, поки Чімін робив те, що планував секундами тому. Жіноча шия, ледь заважаючі сережки, що звисали тонкою струмком, затримуючи погляд і акцентуючи шию, якої Пак торкався губами.

Чоловічі пальці, що стискали краї светру і допомагали відмітити про себе ідеальну тонкість талії, а якщо спуститись нижче — широкі стегна. Пак хотів розтягнути задоволення, дати Хечжин відчути його збудженість не тільки тілом, а ще чимось всередині — серцем? Навіть смішно якось, але хотілось чогось більш чуттєвого, ніж просто швидкий секс.

Смакувати.

Зводити з розуму.

Діставати неба.

Останню фразу постійно повторював Чонгук, коли в нього питали, чи все у них з Суджин в порядку. Так і відповідав, що він кожного разу діставав неба.

Як би кортіло і Чіміну колись відчути подібне, правда.

— В мене є сюрприз.

Жінка штовхнула Пака в груди, щоб він впав на ліжко і тепер, сидячи, просто дивився на неї. На її стриптиз, який вона йому влаштовувала, повільно, ніби під незримий ритм пританцьовуючи, стягувала з себе светр, залишаючись в ідеальній мереживній білизні під колір її тіла. Складалось таке відчуття, ніби це були просто малюнки на шкірі, а не тканина, прикриваюча груди. І те ж саме з низом, щоб залишитись майже оголеною і показати, що під шарами одежі був чорний пояс зі стрічками, що ніби стікали вниз, стаючи тонкими панчохами.

Чімін би їх не знімав.

Йому завжди подобалось подібне — ще один фетіш?

Тому сглитнув і простягнув руки, пальцями зазиваючи підійти ближче. Дати поцілувати шкіру в районі живота, зубами відтягуючи пояс, ніби той заважав діставатись до найменших ділянок. Підійматись губами вище, щоб дістатись грудей і через найтоншу тканину ледь прикушувати сосок — почути стон зверху. Залишати ледь видимі сліди, що зникнуть через півгодини, аби дістатись ключиць. Проходитись язиком по шиї, аби ледь вкусити за підборіддя і заволодіти жіночими губами.

Йому подобалась чуттєвість в сексі, хоча грубим він також вмів бути, але для цього його потрібно було вивести з себе або мати певний настрій. Колись жодна дівчина, з якою він спав, не входила від нього невдоволеною. І Хечжин вранці не піде.

Чутливість її тіла приводила в захоплення, надихаючи Чіміна на нові маленькі хитрощі, якими він планував задовільнити жінку. Усі рухи, кожний поштовх пальців і відповідь її тіла у вигляді спроб схопитись за чоловіка пальцями, нігтями, вигнутись в спині чи просто прохникати, прохаючи, щоб Пак нарешті опинився в ній. Але хіба така солодка мука не була ще більш приємною, коли максимально відтягувала головне?

Чімін це обожнював — дивитись, як жінці під ним добре.

А потім знову повільні поштовхи вже в ній, і обов'язково притискати її ближче до себе однією рукою, поки іншою тримав баланс, даючи їй можливість триматись за нього. Він знав, що багатьом жінкам подобалось під час сексу відчувати м'язи, особливо на руках, бачити їх перед собою, хвататись за них. А потім пришвидшуватись, вириваючи стони, навіть сльози і відчувати, як на ранок будуть щипати подряпини від жіночих нігтів.

Хіба не ідеальна ніч?

***

— Ви робите неправильно!

Момо в третій раз повторювала одну й ту ж зв'язку, яку показувала сьогодні. З якоїсь причини увесь день все летіло шкереберть, від чого вона злилась і не могла зосередитись. Ще й учні сьогодні жорстоко тупили, що змушувало буквально плакати.

— Давайте так, до кінця тренування залишилось десять хвилин, — тяжко видихнула Хіраї. — Я вас відпускаю додому, а ви на наступний урок приходите і показуєте мені цю зв'язку ще раз. Домовились?

Гучний хор голосів погодився з такою пропозицією, після чого усі стали потихеньку розбрідатися по різних кінцях залу, щоб забрати свої речі, випити на останок води, і піти до роздягальні. Момо знала, що було причиною її поганого настрою — зустріч з Йонджуном. Ще вчора перед сном вона раділа такому повороту речей, а сьогодні просто боялась, що все могло і справді піти найжахливішим шляхом з можливих. Навіть заїдала стрес новими батончиками з автомату зі смаком полуниці.

Наймерзотніше, що вона куштувала.

Треба було краще придивлятись і побачити, що то протеїновий, а вони завжди жахливі на смак. Та і нащо їй ті протеїни?

Дівчина вимкнула музику в залі і сіла до дзеркала, притулившись головою. Вона була останньою на всю студію з заняттями, а поки кожна з бажаючих дівчат сходить в душ, то тут взагалі нікого не залишиться, не дивлячись на те, що був не такий вже й пізній вечір. Зазвичай, на суботу планували різні майстер-класи, та і взагалі у вихідний було більше бажаючих потанцювати чи прийти на йогу, наприклад. Тільки сьогодні щось не зрослось, тому навіть адміністраторка радісно побігла на побачення ще о третій годині, залишивши ключі на Момо.

З однієї сторони це було безладністю, з іншої — Мінчжон довіряла Хіраї, вважаючи ту за подругу, адже вони доволі часто засиджувались за чашкою кави чи простого чаю. Напевно, тому з боку адміністрації Момо дозволяли трохи більше, ніж останнім.

Дівчина перевіряла повідомлення на телефоні, знову перечитала переписку з Йонджуном і переглянула ті самі фото, які зробила вчора. Хорошої дівчинки з неї би точно не вийшло, враховуючи, хто підкинув ідею на подібну фотку з оголеним соском. Відповідь — не її хлопець, але колишній коханець.

Та вона точно з глузду з'їхала.

Порившись в своєму плей-листі, Момо наткнулась на давню пісню, під яку хотіла ставити хореографію, але все ніяк не доходили ні руки, ні ноги. Тому зараз увімкнула знову колонки і повністю віддалась своїй фантазії, придумуючи рухи, щоб потім зняти повну зв'язку на телефон. Виходило ідеально, хоча Хіраї взагалі не впевнена, що кореянки захочуть таке танцювати — надто відверте. Вони могли кайфувати від подібного, коли це робив хтось, а не вони самі. Хоча відважні також зустрічались, тому цю зв'язку хай-хілс Момо дуже хотіла показати і потім навчити їй інших.

— Зустрічайся ми вже декілька років, я б сказав, що додому ми не доїдемо.

Хіраї підняла голову, аби побачити в дзеркалі відображення Йонджуна, що стояв в дверях. За секунду запис на телефоні був закінчений, а очі Момо бігали по підлозі. Вона серйозно соромилась того, що танцювала? Чи це було виключно перед її хлопцем?

— Це було дуже гарно, — відштовхнувся від стіни Йонджун і зробив кілька кроків вперед. — І це було дуже... збуджуюче.

Чому Момо не могла реагувати на це як раніше, коли одразу погляд ставав темним, хода розслабленою і сексуальною? Та що там казати, вона б увімкнула музику ще раз і станцювала так, щоб хлопець усе останнє життя вважав її богинею, яка обрала бути з ним в цьому своєму втіленні. Але Хіраї стояла і не могла підібрати ні рухів, ні слів.

Може, зарано вона запропонувала їм переспати?

— Боюсь, що ти знову скажеш мені, що я не вартий.

Секунда і дівочі очі полетіли вверх, аби знайти обличчя Йонджуна. Хіба вона йому колись казала таке? Та не може бути, це просто розіграш, так? Чи казала, навіть не дбаючи про почуття хлопця, чим і призвела до ситуації, що склалась зараз?

— Ти тоді говорила по телефону з Саною, — зовсім без образи чи подібних емоцій посміхнувся Джун. — І сказала їй, що побачення зі мною було жахливим, ти бачила в мені тільки друга, а ще, що я не вартий твоєї уваги. Я тоді йшов позаду тебе. Побачив перед собою і хотів привітатись, дійти до університету разом... та просто не зміг. Так і зупинився після цих слів посеред вулиці, а ще прогуляв декілька лекцій в той день.

— Вибач, я...

— Я кажу це не для того, щоб ти відчула провину, — покачав головою Йонджун, підходячи впритул і беручи долонями обличчя дівчини, щоб вона не ховала очей. — Скоріше, щоб ти розуміла причину, чому не спішив. Хочу, щоб ти повністю зрозуміла, чи потрібний я тобі. Бо ти мені — так.

Джун не збирався розповідати історію свого страху, який після цього підсвідомо виник в нього перед дівчиною. Він боявся, що в будь-який момент вона могла сказати йому ці слова в лице і піти. Їй би не сподобався поцілунок, побачення, секс, та будь що! Тому, напевно, намагався закохати в себе, щоб мати хоч якийсь ґрунт під ногами.

— Йонджун-і.

Момо відчула, як в неї відлягло, дозволяючи видихнути і просто зосередитись на хлопцеві. А треба було усього лиш поговорити і вияснити, що сама зробила з цього проблему колись. Менше треба було язиком патякати, тоді і проблеми не треба було б розхльобувати.

— Я ж можу тебе поцілувати, правда?

— А як щодо не тільки поцілунків?

Її питання лунало вже через короткі дотики, на що хлопець хмикнув. Він знав, що сам надумав собі, а тепер намагався впоратись з цим. Сам вирішив, що не сподобається їй, хоча розумів — вона б тоді з ним навіть не зустрічалась, не погоджувалась на це, не запрошувала до себе додому, щоб зайнятись сексом.

— Ми в студії танців, Мо, — через тихий сміх проговорював прямо в дівочі губи Йонджун.

— Ти ніколи не займався сексом в такому місці? — дівчина здивовано дивилась, як хлопець закусив губу, а потім моргнув, підтверджуючи, замість кивка. — Тоді ми обов'язково повинні це виправити. Камер тут точно немає, я перевіряла.

Уточнювати, як саме, дівчина не стала, щоб не підставляти Мінчжон. Нова знайома — майже подруга, — показувала, що камери йдуть тільки на коридори, а в тих же роздягальнях їх не було. В більшості залів камери вже встановили, але саме в цій, де вони з Джуном зараз знаходились, нічого подібного ще не малось.

— Ти реально вважаєш це нормальною ідеєю? — підняв брови Йонджун. — В плані, я підготував побачення в ресторані, а потім ми б дивились фільм в мене вдома і зайнялись сексом після... чи прямо незважаючи на фільм.

Лукава посмішка, закушена губа і гра бровами — хтось точно вбивав в собі доброго хлопця, уступаючи місце новому Йонджуну, від якого Момо була в захваті. Грайливий, збуджуючий і повністю увесь її. Не якоїсь Судзуне чи Ко Дахьон, а тільки її.

Від цього зносило дах.

— Лови.

Йонджун не встиг емоційно відреагувати на слова, адже реально прийшлось ловити Хіраї, що без задніх думок просто плигнула на нього, фіксуючись ногами десь в районі його талії. Дівчина сміялась і раділа, змушуючи Джуна захоплено дивитись на неї і посміхатись п'яно у відповідь.

— Хіба ми не можем зайнятись сексом тут, а потім і вдома?

Хитрою лисицею говорила, не боючись своїх слів взагалі. Кайфувала від того, як погляд навпроти ставав тільки темнішим, як чоловічі пальці сильніше стискали стегна, як руки притягнули ближче — аж дівочий писк вирвався, — задля того, аби своїми губами знайти чужі і вп'ятися до втратившого керування пульсу.

Так солодко і п'яно, ніби вишнева настоянка взимку, коли холодно — гріла, зігрівала і завжди давала в голову. А на дні завжди лежала маленька ягода — Момо збиралась і сама скуштувати її сьогодні. Напевно тому не могла зупинитись, стискаючи Йонджунове худі, а потім намагаючись посмикати тканину, щоб підійняти наверх, давши собі більше простору для наступних задумок.

— Підлога холодна, — зауважив Йонджун.

Взагалі, він мав на увазі, що їм би хоч на декілька хвилин зупинитись, — бо його руки також підіймали дівочу футболку все вище, оголяючи шкіру і пускаючи мурах від холодних пальців, — аби постелити щось і спокійно влягтись. Тільки дівчина зрозуміла все знову не так, знову по-своєму.

— Я згодна і стоячи.

Насправді, Момо ніколи сильно не запам'ятовувала як саме її тримали руки чи з якою пристрастю цілували губи, але завжди пам'ятала відчуття. Чітко знала, в який саме момент з неї зняли футболку і спортивний ліфчик; як не тільки зверху, але і збоку в дзеркалі виглядав момент, коли Йонджун засмоктував її сосок, а з другим грався пальцями, то відтягуючи, то стискаючи; як руки відчули холодну поверхню дзеркала, коли Джун спускав з неї спортивні штани разом з білизною, а сам опускався за ними слідом поцілунками-укусами.

Твою ж наліво, якби знала, що з ним буде настільки добре, вибачилась ще п'ять років тому і послала б до чорта ту Японію!

А потім знову віч-на-віч і, поки Йонджун входив в неї, шепотіти йому на вухо, як їй добре, щоб в наступну секунд вкусити і відтягнути мочку вуха, пройтися язиком. Стогнати і просити ще, відтягуючи волосся на чоловічій потилиці, аби бачити, який Йонджун зосереджений, як в нього брови зійшлись у перенісся, а рот відкритий, ніби він сам згоден простогнати її ім'я. Підмахувати йому в такт, на кінцевих акордах збиваючись з ритму, аби тільки дати їм обом кінчити. Знову цілуватись, внутрішньо благаючи, щоб такі моменти були не одноразовими.

— Мій... Йонджун.

...Чомусь по дорозі в ресторан Момо згадувалось, як зустрічаючись з Масакі, вона в восьмидесяти відсотках їхніх зустрічей вставала на коліна перед кожним сексом. Це не було противним, їй подобалось, але зараз вона не могла зрозуміти причину, чому її голову навіть не відвідала думка зробити це і з Йонджуном. Може, це робило його особливим? Чи відсутність подібного бажання була скоріше патологією до коханого хлопця? Чи може вдома їй схочеться зробити йому мінет буквально з порогу?

І це буде ок запитати в подруг? Чи треба одразу до мами Сани?

— Я визву таксі і поїдемо дивитись фільм додому, згодна?

Момо тільки покивала головою. З чого б їй бути проти, якщо саме так і планував усе Йонджун? Вечір пройшов ідеально за віддаленими темами розмов, за бесідою про майбутні змагання в шоу, котрі повинні були почати знімати вже за тиждень. Хіраї раділа, нарешті відчуваючи себе потрібною, коханою і бажаною.

Нічого не могло зіпсувати цей вечір. Нічого, крім одного...

Пак Чімін.

Так, вона помітила його, хоча він сидів у машині. Навіть здалось, що вони зустрілись поглядами, але Момо сподівалась, що це було не так. А ще Чімін був не один — з жінкою. Хіраї не роздивлялась сильно, але вона точно була приблизно одного віку з Паком. Якщо пам'ять не підводила, то це була не Дахьон.

І така недоречна згадка розуму, що перед Паком на коліна дівчина теж не ставала.

— Що з тобою? Все добре?

Йонджун переживав, адже боявся, що Момо випила зайвого. Вона ж казала, що пити не вміє, тому три бокали вина були зайвими, але Джун і сам не помітив, як пив вже другий за прекрасною розмовою.

— Все добре.

Момо перестала качати головою і подивилась на екран мобільного в долонях Йонджуна. Сигнал в додатку показував, що їхній водій вже десь зовсім поруч, а через декілька хвилин Джун притримував дівчину за талію, щоб вона не впала, поки вів до приїхавшої машини.

Будинки пролітали геть помітно, поки Момо поклала голову на плече Йонджуна і думала. Чому вона відчувала радість рівно до того моменту, поки не зустріла Пака? Усього лишень очима, це навіть не повноцінна зустріч. Та і вони ніхто одне одному. Ну переспали один раз, це ж навіть не вважалось за відносини.

І щось все одно дуже важко вкладалось на серце неосяжним тягарем — ця жінка була з ним поруч ще до Момо? Може, саме з нею він зраджував тій Дахьон?

Камі-сама, Хіраї, та чого ти взагалі прив'язалась виключно до зрад? Хіба не було більше ніяких пояснень? А раптом він справді розлучався з дружиною через те, що в них були невиліковні проблеми? А яка їй вже різниця, коли в неї був хлопець?

Хлопець, який зараз сидів поруч, йшов поруч, тримаючи за руку, щасливий і задоволений, що його нарешті прийняли і згодні полюбити, а ти думаєш про якогось Чіміна! Момо, ти з глузду з'їхала! Совісті на тебе не вистачило при роздачі.

— Сильно втомилась?

Йонджун обіймав міцно, впевнено і тепло. Допомагав зняти зимову куртку, забирав рюкзак, щоб вона не носила його власноруч. Не намагався звести все до сексу, просто пропонуючи зубну щітку і розповідаючи, який рушник можна використовувати. Не пропонував разом приймати душ, хоча, напевно, на це б Момо погодилась, бажаючи стерти не тільки водою дивні думки.

І навіть засинаючи в кращих обіймах з можливих, дивилась тільки на Йонджуна, а не в середину себе у пошуках дивних відповідей на дивні питання.

П.С. А я нагадую, нові частини можна прочитати на моєму патреоні: https://www.patreon.com/niceflareon

Також підписуйтесь на мій тг канал, щоб бути в курсі усього, що коїться: https://t.me/niceflareon