Даніель відстукувала ритм ногою вже приблизно двадцять хвилин, не в змозі зупинити подругу, адже та тільки і робила, що займалась болтологією. Плакалась, що її не помічав Хьонджин, хоча він і не повинен був. З чого б це йому робити щось подібне, якщо подобались геть інші дівчата. Якщо, звичайно, можна сказати, що «подобались», а не приваблювали в плані сексу.

— Він погодився поставити пісні на увесь новий альбом Юа! — не припиняла своєї тиради Хані. — А якщо він в неї закохається? Що мені тоді робити?

— Знімаєш труси і бігаєш навкруги нього, точно помітить.

— Думаєш, це справді спрацює?

Взагалі-то Даніель просто не витримала і з сарказмом відповіла так, як зазвичай казав молодший брат, коли до нього придовбувались родичі. Але подруга чомусь сприйняла усе сказане в буквальному сенсі і це змусило дівчину тяжко видихнути. Хотілось простогнати і запитати, за що їй усе це лайно, якого вона не заслужила.

— Скажімо так, він точно буде в шоці, але це не зробить тебе для нього більш симпатичною. Скоріше, поїхавшою дахом.

— Ну, дякую, — склала руки на грудях Хані, ображаючись, і просиділа так не більше хвилини, після прижмурившись і повернувшись назад до подруги. — До речі, ти так і не сказала, що вас з Хьонджином пов'язує? На цей раз тобі не вдасться втекти від мого питання.

Не дуже й хотілося. Хоча хотілося і дуже. Даніель реально не знала, що казати, придумувала кожного вечора нові відмазки, дивні історії, але нічого не могла вдіяти, бо просто не приходило їй в голову нічого правильного. Краще вже правду сказати, та навряд в неї повірять. Хоча за спробу ж не б'ють.

— Застала його якось з якоюсь дівчиною в підсобці, коли вони трах...

— Не кажи цього слова! — перервала фразу Хані, прикладаючи вказівного пальця до рота подруги. — Ти ж дівчина, а не хлопець з підворотні. Коли я вже навчу тебе бути м'якою і лагідною, а не ось такою пацанкою? Думаєш, чому на тебе не дивляться в романтичному плані?

— Типу на тебе усі прямо заглядаються? — і в наступну секунду ледь не відкусила собі язика, бо знала, як це образить Хані. — Я не це хотіла сказати. Просто твоєму ж Хьонджину більше подобаються не м'які і милі?

— Це ти з власного досвіду?

— Мене він ненавидить, — покачала головою Даніель, вкотре зупиняючи думки подруги не в тому напрямку. — Я бачила з якими дівчатами він спілкується, і ти, до речі, також. Згадай хоч одну таку, як ти описала? Особисто мені не пригадуються.

Хані скривила рота, звела брови і образливо сиділа так ще з хвилину, обдумуючи слова подруги. Вони мали сенс, адже дівчина жодного разу не бачила нікого подібного до себе. Точніше до того образу, який дуже хотіла носити на собі. І все одно, мама казала, що хлопець повинен бути добрим і при дівчині ніколи не матюкнеться, не образить. Хьонджин точно був саме таким. Бо при тих, кого він поважав, точно не говорив лайливих слів.

— Я здогадуюсь, про що ти подумала, але не розумію, як твоя матір встигла промити тобі мізки настільки? Та і батько, виходить, пропагандував щось подібне.

— Тато казав, що мій чоловік обов'язково буде любити тільки мене, буде поважати, дарувати квіти, леліяти мене.

Дівчина казала кожне слово з гордістю. Але Даніель тільки кривилась все більше. Ну якого ляду Хані постійно несла щось незрозуміле? Розповідала кожному хлопцю, як той повинен себе вести в компанії дівчат, пропонувала сходити на курси етикету, а еталоном мужності і правильності вважала вчителів Чона та Пака. Останнього взагалі особливо любила, бо той був прилежним сім'янином, що визивало величезну повагу до нього.

Насправді, Даніель якось почула серед старших, що Пак Чімін розлучався зі своєю дружиною і взагалі-то до цього вже повинно було якось дійти, але більше ніхто ніяких пліток про це не розповідав. Просто усі замовкли в один момент, ніби хтось наказав.

— Як Хьонджин буде дарувати тобі квіти, якщо в нього грошей немає? Про це, напевно, вже всі знають!

— Це лише плітки! — закотила очі Хані, ніби Даніель сказала якусь маячню. — Він просто збирає гроші, я впевнена. Ти же знаєш скільки коштує квартира в Сеулі! Хьонджин-оппа економить, щоб потім привести мене в наш новий дім, коли ми одружимось!

— Звичайно, збирає не на квартиру, а на цілий будинок.

Але хто б слухав Даніель, ну чесне слово. Хані просто зациклилась на одному хлопцеві і не могла зупинитись. Наче сасен-фанатка, яка закохалась в айдола і сходила тепер з розуму. Відмінність була лише в тому, що подруга вела себе порядно, адже виховання не дозволяло, а інакше точно уподібнилась би тим самим сталкершам з новин.

— Як гадаєш, якщо я відправлю йому своє фото, а потім скажу, що помилилась номером, як він відреагує? Треба вибрати найкращу фотку.

Даніель прекрасно знала, яке саме селфі обере Хані — де вона робить губки «пю» і показує двома пальцями знак свободи. Та як пояснити, що для реакції їй потрібно вибрати якусь з фоточок в купальнику, а краще взагалі в білизні? Джек-потом буде, якщо взагалі голу себе відправить і ойкне, типу вона не така.

Щось підказувало, що і на це Хьонджин би не відреагував.

— Ти поки обирай, а я нам за водою сходжу, — махнула рукою Даніель, підіймаючись.

— Візьми мені з апельсином і м'ятою, будь ласка.

О, так, вона ж буде стояти і вишукувати в автоматі, де підходяща.

В коридорі настала блаженна тиша. Господи, якщо ти існував, то для Даніель саме цей момент був найкращим в її житті! Пройшовши повз двері до інших тренувальних залів, дівчина повторювала рухи з останньої завченої хореографії, яка давалась дуже важко. Усі ті сексуальні лінії тіла в неї просто не виходили, як би вона не старалась. А вона дуже старалась!

— Зроби хвилю більш глибокою, а то виглядаєш, ніби зовсім дерев'яна, і на жодні танці не ходила.

Даніель підняла очі. Прямо перед нею біля автомату стояв Хьонджин, в цей момент забираючи свою банку. Хоч він за нею і не слідкував, не переслідував, але вона реально сподівалась, що вони по максимуму не будуть пересікатись одне з одним. Чому доля так глузувала над дівчиною?

— Мені не даються такі речі.

— Ти ж випускаєшся, так?

— До чого тут це?

В голові одразу пролетів рій думок, для чого саме йому знадобилась ця інформація. Хотів зіпсувати їй кінець року? Насолити з університетом? Але вона вже поступила, та і зіпсувати вже нічого не вийде, навіть якщо дуже постарається.

— Хотів прийти на твій випускний, — знизав плечима Хьонджин, відкриваючи банку. — Тобі щось купити?

— А гроші є? Ти за старі кеди переживаєш, нові ніяк не купиш. Звідки нал на щедрість?

— Я люблю ті кросівки, — спокійно відповів Хьонджин, не повівшись на виклик. — Та і чому мені іноді не бути щедрим? Приходь сьогодні о дев'ятій в четвертий зал для тренувань, я як раз звільнюсь після репетиції з Шиа. Просто не можу дивитись на твої жахливі хвилі тілом.

— Знайшов нову коханку? — зморщила носа Даніель. — Щось не пригадую танцюристки з таким ім'ям.

— Це співачка Юа, якщо тобі настільки цікаво, Мо Джихьо. Чекаю тебе в четвертому залі о дев'ятій, Мо Джихьо, не забудь.

І пішов в напрямку того самого залу, де вже третю годину поспіль проводив репетицію. Даніель стояла і злилась. Так, вона наказала Хьонджину звертатись до неї тільки корейським ім'ям, але не обов'язково повторювати його, та ще й повністю! Йому б сподобалось, якби вона звала його Хван Хьонджин?

Покидьок йому краще підходило!

Так з якого переляку в назначений час Даніель стояла в коридорі, обдумуючи, як їй пройти так, щоб обов'язково хоч одним оком зазирнути в четверту залу? При цьому треба було зробити неможливе — втекти від подруги, адже та мала намір пройтися до зупинки разом.

— Ти йди, — махнула рукою Даніель, ніби нічого не сталось. — Я дещо забула. Якщо не дочекаєшся — просто їдь, зустрінемось вже завтра.

Хані хмурилась, зовсім не розуміла подругу, але дуже хотіла додому. Вона сьогодні і так занадто довго сиділа на тренуваннях, хоча завтра в неї репетиція з однокласниками перед випускним.

— Тільки тоді відпишись мені, як будеш вдома. І не забудь, якщо будеш іти по темряві зовсім одна — набирай мені, так мінімальний риск, що на тебе хтось вирішить напасти.

Даніель закотила очі. Дівчина дуже сумнівалась, що могла зацікавити якогось маніяка. А ще не могла зрозуміти, чому все одно намагались втиснути свого носа у справи Хьонджина. Так, він запропонував їй прийти до нього, щоб провести репетицію, але він же не зовсім дибіл, щоб чекати її в місці зустрічі.

Даніель йшла по коридору трошки злодійкувато, озиралась, намагалась не робити лишнього шуму, і все одно прямо біля залу зустрілась з Субіном. А вона просто хотіла пройти повз, подивитись чи горить світло і зробити вигляд, що йшла мимо, їй взагалі-то додому треба! Ну от якого ляду їй закортіло перевірити, справді чекав її Хьонджин чи ні?

А Субін знову пофарбувався в новий колір. Останнього разу Даніель бачила його з трохи рудуватим відтінком, а тепер він взагалі вирішив, що можна стати пшеничним блондином. Хоча йому і такий колір підходив. Дівчата, напевно, так і лягали, раді розсунути перед ним ноги. Не була б Ель такою гордою, напевно, теж би закохано проводжала поглядом.

В усій їхній компанії Субін і Йонджун були найчудовішими, коли діло доходило до відносин з дівчатами. Приємні, завжди допоможуть — мрія, а не Хьонджин, котрого Даніель вважала бабієм. Фелікс, що правда, був не гірше друзів, але ненавидив спілкуватись з будь-ким, хто не його друзі або вчителі. Та і дівчина в нього була, казали, що вона айдолка чи викладає для айдолів. Щось таке, тому це стало ще однією причиною, чому до хлопця ніхто не чіплявся з романтичними пропозиціями.

— О, привіт, Джихьо! — Субін посміхнувся і помахав рукою. — Ти до Хьонджина? В нього повинна була закінчитись репетиція з Шиа.

— Чому ти вирішив, що я до нього?

Нервовий тік. Даніель прямо відчувала, як в неї сіпалось око. Це через те, що Субін зустрів її поруч з залом, де займався Хьонджин? Але з якого переляку би їй приходити до нього? Це навіть по логіці не сходилось.

— Джині казав, що ти повинна була прийти до нього, от і подумав, — хлопець почесав скроню, відводячи погляд. — Не переживай, він хороший вчитель! До речі, а з яким саме танцем в тебе проблеми? Може, я міг би допомогти?

— Ну...

Даніель стояла, не в змозі сказати хоч слово. Вона не була надто шокована, просто не могла зрозуміти, чому хлопець, про якого вона мріяла півроку тому помітив її тільки зараз? А чи можна було висловитись, що він її помітив? Просто захотів допомогти і все. А вона вже напридумувала.

— В тебе погано виходить танцювати хай хілс, друже.

Двері відкрились і з залу вийшов Хьонджин. Що правда, не один, але це дало Даніель змогу роздивитись дівчину, про яку казала Хані. Та сама співачка, в яку хлопець міг закохатись. Тонка, уся ніби з кришталю, з маленьким обличчям, але великими очами і губами. Більше походила на ляльку чи якусь намальовану дівчинку з манхви. Напевно, її зовнішність фанати просто обожнювали.

— Я можу показати клас і в цьому напрямку, — хмикнув Субін. — Добре, малеча, якщо передумаєш, обов'язково приходь до мене.

Хлопець потріпав зачіску Даніель своєю великою долонею, поки вона стояла з великими очима. Субін поводив себе так, ніби дівчина була його молодшою сестрою. Так, це було мило і приємно, але зовсім трохи ображало — чому ніхто і ніколи не бачив в ній майбутню жінку, а зараз тендітну дівчину? Тому що вона не вдягалась в такі жіночні образи для тренувань, як та співачка? Бо не виглядала так, ніби вийшла з обкладинки модного глянцу?

Смішно. Просто смішно.

Хьонджин підняв брови, дивлячись на реакцію почервонілої Даніель. А це вже було цікаво. Хіба не вона натякала, що по дівчатах? Тепер же виявлялось геть інше. Тобто їй подобались і хлопці також? Як там цих людей називали? Бі-сексуали?

— Так мило, — в Юа навіть сміх був милозвучним. — Вибачте, просто це нагадало мені мої колишні відносини.

— О, то в великої співачки Юа був хлопець? — прищурився Субін.

— Я цього не приховувала, — покачала головою Шиа. — Про це казали в усіх ЗМІ, поки ми зустрічались. Але настав час розходитись, тому зараз я зовсім одна.

Вона це не казала для когось особисто, просто констатувала факти. Ось був хлопець, ось — пішов. Все просто. Хоча Даніель побачила в цьому прихований підтекст, бо помітила, як і Субін і Хьонджин звернули на це увагу. Напевно, вони були раді почути щось таке. Аж виблювати потягнуло.

— Дуже прикро, що тепер вам приходиться коротати вечори наодинці, — покивав Субін. — Впевнений, ви обов'язково зустрінете справжнього чоловіка, який усе для вас зробить.

І найцікавіше: підморгнув Даніель. Не тій, кому адресувалась фраза, а тій, яка стояла перед ним, і він поводив себе з нею, як з молодшою сестрою. Напевно, цьому було пояснення, але почути його не судилося.

— Згоден, — кивнув Хьонджин. — Добре, заходь, Джихьо. Нам з тобою ще приблизно хвилин тридцять позайматись і підеш додому, щоб не надто пізно.

— Ти хіба не проведеш її?

На питання Юа Хьонджин лише повів плечима, ніби не знав відповіді на нього і тепер просто відмахувався, адже нічого іншого йому не залишалось. Не міг же він сказати, що ночувати сьогодні буде прямо тут, скоріш за все. А все тому, що в нього просто немає іншого виходу з ситуації. Не хотілося йому додому, де спати все одно прийдеться на тій же підлозі.

Даніель не хотіла показувати себе з поганої сторони перед іншими, тому слухняно поклонилась Субіну з Юа і зайшла до залу. Сівши на найближчу лавку, дівчина чекала, коли за Хьонджином закриються двері, щоб вона йому висказала усе, що хотіла. Наприклад, щоб він більше ніколи не пропонував їй займатись з ним, до того ж назнаючи самостійно час, коли вона цього не просила.

— Хотіла втекти, але не вийшло?

— Субін-сонбе спіймав раніше, — знизала плечима Даніель. — Про що ви з ним розмовляли?

Хьонджин не затримувався надовго з Субіном, коли дівчина зайшла, але взнати, про що була мова — стало вкрай цікаво. Чоловіки обожнювали пліткувати набагато більше, ніж жінки, тому ця інформація була дуже доречною.

— Запропонував зібратись в нього завтра, щоб випити пива.

Звичайно, Джин не казав другові, що сьогодні йому не було де заночувати, та і по очах Субіна можна було зробити висновок, що той збирався з кимось зустрітись. Проситись до друзів вже і так ставало крайньою мірою. До того ж, дякувати вчителю Чону, дозволили ночувати в залі, хоча викладачу геть не подобалась ця ідея.

— Ха, а я думала, ви шепотілись про побачення. Так і уявляю, як ви сидите поруч, беретесь за руки, а потім йде страсний поцілунок!

— Збочинка, я ж бачив, що тобі подобається Субін, — прищурився Хьонджин. — Я не сліпий і прекрасно бачив, як ти почервоніла, хоча він усього лише погладив тебе по голові. Так мило.

Даніель скривилась на картину, як Джин склав пальці в замок і підніс руки до лівої щоки, солодко посміхаючись. Він точно знущався над нею у відповідь. Тільки якщо дівчина знала, що каже неправду, то хлопець мітив майже в ціль. Субін їй подобався раніше, а зараз вона не відчувала до нього майже нічого.

Майже!

— Зізнайся, ти просто ображаєшся, що не всі дівчата в тебе закохані, — хмикнула Даніель. — Давай вже показуй, як по-твоєму правильно робити рухи, і я пішла звідси.

— Що, навіть побалакати спочатку не хочеш? — підняв брови хлопець.

— Про що? — закотила очі дівчина, але через секунду прищурилась і повністю зосередилась на Хьонджині. — Слу-у-ухай, а тобі реально подобаються такі, як та співачка?

Джин здивувався тільки більше. Що він повинен був відповісти дівчині, яку це не повинно було цікавити? Навіть мурахи пішли по шкірі від уяви, для чого саме їй потрібна була та інформація.

— Вона дуже мила і працьовита, ловить усе зльоту. Творча, тому завжди подає нові ідеї. І, можна навіть сказати, надихає на щось нове.

— Тобто ти б в таку закохався?

— Я реально тобі схожий на тих чоловіків, які подобаються таким, як вона? — хмикнув і покачав головою Хьонджин. — Не сміши. Їй потрібен хтось старший, хто багато заробляє і може повністю її забезпечувати.

— А, ну так, а ти працюєш, але куди діваються гроші — не зрозуміло.

Била в ціль. Знала, що то може бути і справді лише плітками, але стриматись не могла. Хіба було не цікаво дібратись до справжньої правди, як усе так вийшло, в який момент повернулося не в той бік?

— Особисто мені це зрозуміло, а тобі — не повинно навіть.

— Просто переживаю, що навіть одну квіточку подарувати коханій не зможеш, — знизала плечима Даніель.

— Ти бачила скільки вони коштують? — скривився Хьонджин. — Я краще їй шоколадок накуплю, ніж одну дохлу квітку, яка зів'яне буквально через два дні.

— Далеко ти підеш, — з сарказмом покивала дівчина, кривлячи рота. — На місці твоєї дівчини, я б повісилась.

— Джихьо, ти ще неповнолітня, тому ні я, ні Субін не будемо зустрічатись з тобою. І за ручки триматись не будем. І подрузі своїй скажи, щоб вона перестала дивитись на мене закоханими очима, бо мене не цікавлять ті, через кого мене можуть посадити за грати.

У Даніель не вистачало слів описати усе, що вона думала про цього покидька. Її брала скажена злість, що якийсь хлопець міг казати подібне, ображав не тільки її саму, але і її подругу. Це вже був перебір!

— Не переживай, — поставила руки по боках дівчина, приймаючи максимально войовничу позу. — У Хані це пройде, а мені ти точно не потрібен. Ти мерзотний! От побачиш, з таким твоїм ставленням до жінок, в кінці життя просто залишишся один, нікому непотрібний!

— Мені поплакати? — насунувся на Даніель хлопець, намагаючись показати, що він набагато вищий за неї. — Ти реально вважаєш, що маєш право казати мені, що на мене очікує? Маєш право вказувати мені, як себе вести? Реально думаєш, що мене цікавлять усі ті дівки, котрим потрібен тільки секс або гроші? Та я краще залишусь один до кінця свого життя! Впевнений, що навіть твоя подружка — а вона виглядає саме такою, як я думаю, — також спить і бачить, що варто мені звернути на неї увагу, одразу почну дарувати їй дорогі квіти, водити по ресторанах, а потім ще й будиночок нам куплю, щоб усі сусіди заздрили. Чи я не правий? Виправ, якщо це не так.

Даніель мовчала, намагаючись просвердлити поглядом дірку в хлопці навпроти. Їй не було що сказати, адже він був повністю правий, Хані справді усе це казала їй навіть буквально сьогодні. Тому Марш стискала губи і гляділа спідлоба на Хьонджина.

— Я не мерзотний, Джихьо. Принаймні, більшу частину часу, але я це хоча б визнаю. А тепер давай швидко пробіжимось по моментах, з якими в тебе проблеми, і ти підеш додому.

Дівчина слухняно стала перед дзеркалом, поки Хьонджин вмикав потрібний трек. Вона косила поглядом і відчувала, як в середині щось стягувало, ніби Даніель в чомусь винна. Напевно, це справді було так, але дуже не хотілось бути поганою. Одне діло просто приколюватись, як вона думала, геть інше — насправді бути поганою людиною ще і в своїх очах.

Перші три хвилини все йшло спокійно, дівчина відчувала себе винною, тому мовчки танцювала те, що від неї потребувалось. Прекрасно бачила, як хмурився Хьонджин, як в дзеркалі відображалось її худе тіло, що рухалось скоріше засмикано, ніж плавно. Не стати їй крутою танцівницею в кожному напрямку — тільки хіп-хоп і світить.

— Так, — Хьонджин підійшов до дівчини і став позаду неї, але щоб його також було повністю видно у дзеркало. — Зроби звичайну хвилю, давай почнемо хоча б з неї. Починай з голови... правильно, тепер шия і потім плечі... груди в цей момент ідуть вверх. Ти повинна, ніби вдихати... ні, не так.

Хлопець поставив її рівно, а потім почав смикати нею, як лялькою на стрічках, тільки чисто своїми пальцями. Торкався обережно, майже невагомо, але це дозволяло Даніель відчувати, куди треба бігти і якою саме частиною тіла. В середині знову все почало горіти, надто їй не подобалось, що він...

— Припини лапати мене!

— Що? — Хьонджин був на півголови вищий за дівчину, тому цей здивований погляд виглядав доволі дивно знизу. — Я ледь торкаюсь тебе, просто намагаючись показати, як правильно, а ти називаєш це лапати? Тобі показати, як це?

— Духу не вистачить!

Без лишніх церемоній Хьонджин підхопив Даніель під стегна і повалив на підлогу, притискаючи собою до холодної поверхні. Дівчина пищала, поки хлопець просто поклав одну руку на талію, а іншу на сідницю Марш. Просто дивився, як вона сходила з розуму, роблячи вигляд, ніби виривалась, кричала і просила про порятунок.

— Якщо зараз не заткнеш свого рота, я знайду чим заткнути його сам.

Казав зовсім тихо, але погроза спрацювала, адже дівчина моментально замовкла, прикушуючи губу. Чи було їй страшно? Ні, чомусь знала, що насправді Хьонджин з нею нічого не зробить, але не розуміла, з якої причини намагалась виставити його в дурному світі, навіть коли їх ніхто не бачив.

— Відпусти мене, — прошепотіла.

— Ти не приваблюєш мене, Даніель, — покачав головою Хьонджин. — Якщо я і спав з дівчиною, це завжди було бажанням нас обох. І так, я ніколи не обіцяв їм зірок з неба, одразу казав, що ми один раз перепехнемось і розійдемось. Можливо, не один, а більше, але сенс ти зрозуміла. Припини робити з мене недолюдка. Поганий, не буду сперечатись, але ти теж не подарунок. Що я тобі зробив? Не твоїй подрузі, яка в мене закохана, а саме тобі? Чи в тебе теж є до мене почуття?

— Якщо скажу, що є?

Не було, напевно, але Даніель зацікавила відповідь на це питання.

Ось так, дуже близько, Хьонджин виглядав красивим. Розріз очей, рівний ніс, чуттєві губи. Що ж, тепер було зрозуміло, чому усі дівчата закохувались у нього.

— Буде прикро, — Хьонджин прикрив очі і опустив голову, і хоч та не торкнулась шкіри дівчини, фантомно усе відчувалось дуже сильно. — Якщо чесно, хоч ти і бісила мене, мале стерво, але ти одна не дивилась на мене закоханими очима. Це приємно.

— Що саме?

— Коли ти просто людина, а не об'єкт бажання.

Ні, Даніель цього не зрозуміти, на неї ніколи не дивились, як на об'єкт бажання. Вона взагалі жодного разу не відчувала, щоб хлопці дивились на неї, як на дівчину. Ніколи не носила каблуки, наносила зовсім легкий макіяж, який ніхто і словом таким не назве, не робила зачіски, не вдягала сукні. Їй було добре бути саме такою, але не відчувати, що комусь подобалась — образливо.

— На тебе хоч якось дивляться, — хмикнула дівчина, привертаючи увагу хлопця. — В тебе навіть є вибір, з ким спати.

— В кожного свої проблеми, — перекотився Хьонджин на спину, влягаючись поруч. — Не женись за увагою тих, кого цікавлять тільки потрахушки. Я знаю хлопців, яким подобаються такі, як ти.

— То познайом мене з ними.

Наглість — друге щастя. Хьонджин хмикнув, уявляючи, як це буде на ділі. Він, звичайно, міг попросити приїхати, все б влаштував, але все одно було не те.

— Але їх цікавлять потрахушки, просто вони вважають, що з такими, як ти цікавіше. Типу це розкриває і самих дівчат, і вони щасливі, бо дістали заборонений плід.

— Я схожа на таку?

— Схожа, — покивав Хьонджин. — Холодна, стерво, дивишся на усіх, ніби вони лайно, при цьому неповнолітня. Просто джек-пот! Йди краще додому, вже пізно. І попроси Субіна позайматись з тобою, нам ліпше більше не сходитись в одному залі.

***

Момо дивилась на подруг, які заходили до неї в квартиру з пакетами, а ще малим Йонтаном — собакою Техьона. Краще б бухла більше привезли. Хоча пити з них трьох більше всіх буде Сана, бо Суджин казала, що надто відвикла, а Хіраї просто не вміє пити, тому в неї багато не влізе. Але курочки та сушених восьминогів вони привезли.

— То я справді нажрусь, — помітила Момо, киваючи, — тільки не алкоголем, а їжею.

— Я тобі в цьому допоможу.

Суджин підняла руку, дуже смішно виглядаючи в новому пуховику, який робив її колобочком, але після італійських морозів більш-менш тепла погода Кореї здавалась Північним полюсом. Тому і знімала вона з себе цю довгу куртку, і роззувалась дуже смішно. Зате залишалась в шапці до останнього, типу їй взагалі не заважало волосся, яке спадало на перед і закривало собою усе, що можна було б побачити.

— Спочатку руки помийте. І лапи Йонтану також!

Останнє Момо кричала вже з кімнати, куди занесла взяті в подруг пакети. Збиратись на кухні приємно, але на теплому м'якенькому дивані, або лежачи на пухнастому килимі — прийнятніше. Тому келихи і тарілки вже були підготовлені і чекали тільки, коли усі зберуться.

— Техьон сьогодні усіх друзів позвав до нас додому, — зайшла Сана до кімнати, пропускаючи спочатку Суджин. — Ми тому разом з Су і приїхали.

— А Йонтана ти навіщо брала до нашої жіночої компанії?

Суджин всілась поруч з Момо і тепер не могла зрозуміти, чому не задала цього питання ще в машині, чи коли вони заходили в магазин за соджу. Вона дивилась на ті пляшки з недовірою, адже навіть при годуванні їй дозволяли випити пару ковтків червоного вина. Та і Чонгук привчився пити тільки щось таке. Проста пляшка соджу тепер виглядала, як щось не з цього світу.

— Щоб хоч якось розбавити, — закотила очі Сана, вмощуючись зручніше і одразу хватаючись за найближчий келих. — Зараз з пивом змішаю і буде мені щастя. Момо, ти ж теж зі мною? А то ми тільки для Су взяли лимонад.

— Наливай.

— Ти поки розповідай, що сталось? Чому ти так терміново визвала нас до себе?

Суджин також вирішила не відставати, тому потягнулась за пляшкою лимонаду, який одразу почала виливати в келих. Так і пити буде приємніше. За ці роки все-таки дещо змінилося в її житті, вона це відчувала навіть у таких дрібницях.

— Та що? От вам коли-небудь ваші чоловіки відмовляли в сексі?

— Так, коли я була вагітна, — зробила ковток Суджин і закотила очі. — В мене навіть зараз не завжди виникає таке сильне бажання, як тоді.

— А-а-а, — протягнула Сана, подаючи келих Момо, — мама якось казала, що у вагітних це нормальна тема, в них гормони скачуть, тому вони можуть на рівному місці збудитись. Навіть пробувати страшно.

— Збуджуватись? — вточнила Хіраї.

— Вагітніти, — кивнула Мінатозакі і зробила перший ковток, радісно посміхаючись. — Але мені теж Техьон відмовляв кілька разів. Тоді я просто займалась мастурбацією при ньому, прямо в ліжку, поки він читав книгу. Серйозно, зі сторони це, напевно, дуже смішно виглядало. Знаєте, він такий, як з фільму, читає книжку перед сном, і я, як в самому початку порнофільму, мастурбую поруч.

— Романтика.

В один голос з Суджин сказала Момо. Усі троє залились сміхом. Все-таки добре, що вони зібрались ось так разом, навіть якщо був дуже дивний привід для цієї зустрічі. Йонтан крутився поруч, тому Сана діставала йому з тарілки шматочки курки, яку збиралась сама їсти і віддавала.

— Він хіба не їсть тільки корм?

— Ні, Момс, — покачала головою Сана. — Жити довше буде, якщо їстиме не тільки якусь гадість, типу з вітамінами. Тільки Техьону не кажіть, його хватить серцевий напад.

— Так а чого ти запитала про відмови від сексу?

— А, ну, — зам'ялась Момо під допитливим поглядом Суджин. — Вчора ми з Йонджуном в перший раз поцілувалися, але до мене додому він не захотів заходити. Сказав, що нам потрібно прийти до цього поступово і наш перший секс повинен бути ідеальним. Мені, бляха, похуй на ідеальність, я просто хочу сексу.

— Ти просто звикла, що він в тебе є з якоюсь періодичністю, — покивала Су. — Але це справді дивно. Напевно.

— Ти просто змінилась за ці роки, — зауважила Сана. — П'ять років тому ти б сиділа тихше води і на тему сексу реагувала великими очима або почервонілими щоками. А з приводу Йонджуна... Момс, ти не думала, що він просто боїться, що не сподобається тобі?

Момо опішила і дивилась на подругу великими очима. В сенсі, її хлопець боявся їй не сподобатись? В ліжку? Йонджун, який ідеально рухався в танцях? Хіраї сама нещодавно бачила, та і хлопець постійно виставляє до себе в Інстаграм та Фейсбук якісь відео з репетицій, на каналі виставляють хореографію, яку він поставив, а його показують першим. Він може якось погано показати себе в постілі?

Що за маячня?

— Здається, я здогадуюсь, що мала на увазі Сана, — покивала Суджин, прочищаючи горло.

— Що?

— Ви ж ходите разом в басейн? — запитала Мінатозакі і отримала позитивну відповідь від подруги. — Ти ніколи не придивлялась: в нього достатній розмір?

— Та я взагалі ніколи не придивлялась, який розмір в чоловіків, з якими я спала!

— А для чоловіків це важливо. Стереотип в них такий, який вкладають ледь не з дитинства! Уяви, як вони живуть. Прямо, як ми, коли переживаємо, що груди надто маленькі або надто великі.

В Момо в голові сталась справжня помилка, яка видавалась буквально на увесь екран перед очима замість подруг і кімнати. Навіть зі страху почала ікати. Тобто він реально боявся не сподобатись саме цим? І як йому тепер пояснити, що це не найголовніший фактор в житті. Та і взагалі, якщо пригадати, Йонджун був в спеціальних плавальних шортах, там не видно нічого.

— Я все одно не розумію, — випила майже пів стакану Момо, поки роздумувала. — Чому не поговорити про це? Я ж не така страшна і вихід знайти можна!

— Чому б просто не залишити це пливти за течію? — відкинулась на спинку дивану Суджин, ловлячи поглядом Йонтана. — Може, він вже завтра зробить тобі ідеальне побачення і секс, а ти тут сидиш і переживаєш з цього приводу?

— В тебе все якось просто, — знизала плечима Сана. — Так же не цікаво жити, ніякої інтриги. Треба попереживати, поплакати, потім з самої себе посміятися, що на рівному місці кіпіш розвела. І натхнення знайдеться... до речі, може тобі йому щось сексуальне станцювати на відео і відправити? Або фото, наприклад?

Момо задумалась, прикушуючи губу. Так, це було б непоганою ідеєю, до якої вона чомусь не дійшла сама. Найкращий спосіб звабити свого чоловіка — висилати йому інтригуючі фотографії, а потім ловити радість ввечері, коли тебе будуть любити. Але тепер треба було придумати, як зробити цю фотосесію.

— Бляха, я ж випила, — раптово видала Хіраї, дивлячись на келих в руках. — І поїла зовсім нещодавно. Я навіть на фотографії буду виглядати вже жирненькою.

— Та ти знущаєшся.

Сана скривилась, Суджин засміялась, а Момо відставила соджу з пивом і тепер роздивлялась складки на животі, які з'явились через те, що вона сиділа, скрючившись. Мінатозакі ще не забувала причитати щось за жіночу долю, коли вони ставали повністю невпевненими в собі, варто було тільки сказати, що їх будуть фотографувати, знімати, або чоловік прийде ось буквально зараз.

— Слухай, ну давай подивимось в Гуглі якісь приклади, — запропонувала Сана. — Там точно є хоч щось, що може дати ідею.

— Краще вже на Пінтересті, — покачала головою Суджин, чим здивувала подруг. — Що? В перші місяці вагітності животика було не видно, в мене скакали гормони, як ти сказала. А Чонгук відмовлявся, тому я шукала різні варіанти. Так от, в Гуглі тільки щось максимально збочинське. Але там було фотки у ванній.

— Точно! — з гучним звуком поставила свій келих Сана. — Ми зробимо тобі фотосесію в ванній, наберем води, пустим піну і запросим Йонджуна! Може зробити відеовиклик і ви побалакаєте? Там можна багато чого придумати з цим.

— Ти хоч раз пробувала займатись сексом у ванній? — прищурилась Момо, кривлячись. — От не в душі, а в ванній з купою води.

— Ти про те, що все виллється на підлогу?

— Я про те, що потім в тебе усе пекти.

Сана спочатку кивала. Приблизно секунд п'ять, поки посмішка не впала з обличчя, а до неї самої не дійшло, що це означало. А справді, про це вона не подумала. Це могло стати проблемою, але про це ніколи не писали ніде взагалі. Може, це окремі випадки, тому про них не пишуть і не говорять? Треба буде сказати Техьону, що вони ще пробували, а їм вкрай потрібно!

— В тебе таке було? — запитала Суджин, спокійно реагуючи на те, що коїлось.

— Було, — покивала Момо, наливаючи собі ще одну порцію. — А потім з годину пекло так, що я думала бігти до лікаря.

— Це, коли ти зустрічалась з тим Місакі? Чи як його там?

— Масакі, так.

Момо видихнула, згадуючи. Зараз здавалось, що це було ніби в минулому якомусь житті, яке зараз її точно не наздожене. Воно повністю забуте і ніколи не зможе дібратись до неї. Але єдиним мінусом завжди було те, що це все одно залишалось її життям, не згадувати просто не виходило, як би вона не старалась. Порівнювалось, спадало на думку, робило усе можливе і неможливе, аби просто якось нагади про себе.

— Ми багато чого пробували, — сглитнула Момо, вперше за ці роки не боючись показатись подругам якоюсь не такою. — Навіть не задумувалась ніколи, з чого мені бути проти. Ми навіть секс втрьох пробували. Мені ніколи не було настільки огидно від самої себе, як після того, коли ми це зробили. Я напилась і ледь зводила думки в одну кучку, все просто проносилось мимо мене, а він запропонував спробувати щось новеньке. Вказав на якогось чоловіка і сказав, що йому було б цікаво подивитись, як... коротше, все закінчилось тим, чим закінчилось. Смішним було інше: коли я взнала, що він одружений, то про це мені сказав і показав саме той чоловік. Він виявився його кращим другом, який хотів зі мною зустрічатись. А Масакі просто по приколу було подивитись на подібне і самому ж ще й прийняти участь.

— Тепер це, ніби твоя моральна травма?

Суджин стало незручно. Так, подруги знали про те, що коїлось з нею, коли вона була молодшою, але все одно були моменти, котрими вона так і не поділилась. Навіть зараз. А тепер, коли Момо розповідала свою історію, Су розуміла, що знала те відчуття, яке виникає разом зі страхом після якихось подій, на які ти не була згодна з самого початку.

— Я б так не сказала, — покачала головою Хіраї, а потім поклала її на плече подруги. — Просто тепер точно знаю, що третього у відносинах точно не може бути. В даному випадку взагалі четвертого. Коротше, це дибілізм звати у відносини двох ще когось. Не пробуйте, це погана ідея.

— Не збиралась, — повторила дії подруги Сана, наливаючи собі ще соджу з пивом. — Є багато крутих штук і без цього.

Дівчата замовкли, думаючи кожна про своє. Момо дивилась в одну точку, уявляючи, як можна було подзвонити Йонджунові, аби поговорити і, можливо, правда якось його звабити. Камі-сама, вона ж насправді геть забула повністю усе, чим користувалась не один раз. Але з самого початку цих відносин трималась на якійсь відстані. Може, саме це і стало проблемою, чому вони так довго не могли зайти далі?

Йонджун досі вважав її холодною королевою, через що і боявся?

— Мені теж є що сказати, — ледь чутно сказала Суджин, привертаючи увагу подруг. — Я ненавиджу Корею. Кожного разу, як ми прилітаємо — мене нудить. Я постійно відчуваю, ніби хтось слідкує за мною. Прекрасно усвідомлюю, що це неможливо, адже Дальсу досі знаходиться у в'язниці, але це відчуття мене не покидає. Тільки тут на кожен дзвінок з невідомого номеру, на якісь повідомлення від незнайомих людей реагую так, ніби це дзвонить і пише він. Одразу згадуються усі панічні атаки, які були, способи правильно дихати, щоб себе заспокоїти. Я навіть по темних вулицях боюсь ходити. За руль машини в житті не сяду, поки знаходжусь в Кореї, тому що постійно здається, як він вибіже на дорогу, або я просто проїду повз нього, а раптом він сяде на сусіднє сидіння? Мене трусить від самої думки про це.

— Люба, а Чонгук знає про це? — Сана нахмурилась, як і Момо, що слухала з завмиранням серця. — Впевнена, він би не вирішив переїхати до Сеулу знову, якби про це знав.

— І що я йому скажу? Що я досі якась неповноцінна? Маю проблему, яку так і не вирішила? Він любить цей дім, тут в нього сім'я. Мені здавалось, що я впораюсь, що це правильно. Але раніше я хоча б знала, що ми тут ненадовго, а зараз просто не бачу кінця поїздки. Мене нудить від самої себе.

Момо сиділа і дивилась на подругу великими здивованими очима. Наскільки вона знала Чонгука, сильно з ним не спілкуючись, але той завжди на перше місце ставив свою дружину. Хіраї ніколи не бачила, щоб хоч один чоловік дивився на свою жінку так, ніби від неї залежало його життя. А Чонгук дивився саме так на Суджин. Навіть Техьон не мав такого погляду до Сани, хоча також кохав до нестями, це було видно.

Але Су вважала по-іншому. Не те, що Чон не прийме її страхів, а те, що вона знову ставала невпевненою в собі маленькою дівчинкою, яку він зустрів на парковці свого будинку. Ту саму, яка згодна була прикидатися хлопцем, аби тільки більше ніколи не відчувати на собі погляд Дальсу.

— Ти ж не хочеш знову відрізати своє волосся?

Сана цього не боялась, питаючи, але читала думки і Момо, і самої Суджин. Дівчина кивнула, підтверджуючи, що хотіла. Це було в неї ніби захисним механізмом. Тим, що зможе відволікти увагу, сховати її від будь-кого і за будь-яких умов. Знову. Чим менше вона жіночна, тим більше можливості більше ніколи не зустріти ті самі відчуття.

— Ти стала набагато сильніша, Суджин, — Момо взяла подругу за руку, схрестивши з нею пальці. — Ми більше ніж впевнені, що ти впораєшся зі своїми страхами, а ми будемо поруч. І Чонгук також, і Чону. У вас прекрасний син, який чекає на тебе вдома. До речі, хіба сьогодні не перша його чоловіча вечірка?

Суджин хмикнула, відчуваючи, як почали підступати сльози. Напевно, саме так її емоції нарешті вийдуть на свободу. Можливо, це дозволить трохи видихнути. Коли ділишся з кимось своїми переживаннями — стає трохи легше.

— Він вже повинен спати. Сподіваюсь, Чонгук зміг його вкласти.

— О-о-о, думаю, вони там усією компанією вкладають Чону спати, — засміялась Сана, — навіть не переживай за це!

...Подруги вирішили визивати тверезого водія, адже Суджин відмовилась вести машину, хоча Момо пропонувала їм залишитись у неї і не переживати ні про що, просто поїхавши зранку. Та хтось надто сильно хотів до своїх чоловіків.

Хіраї прибирала усе, що залишилось, в холодильник. Бажання було тільки одне — випити таблетки і запити водою, щоб на ранок прокинутись без похмілля і жахливого стану організму, при якому той відмовлявся працювати нормально.

Серце щось буркотіло, ніби на неї надвигалось щось погане, але це просто могло казати про те, що пити їй треба менше. Що вона і збиралась зробити, одразу, як зможе нормально з'єднувати думки в одну кучку.

Ставши перед дзеркалом у ванній, дівчина закусила губу, роздивляючись себе. Якось вона фоткалась і без білизни, щоб скинути фото Масакі, але усе це, здавалось, було у минулому. Чомусь їй не приходили ідеї, що могло б сподобатись Йонджуну. Щось милі і ніжне? А може щось більше схоже на шкільну форму з панчохами в сітку? Може, йому взагалі подобались рольові ігри?

Чи не всі чоловіки обов'язково люблять щось збочинське?

Телефон провібрував, сповістивши, що дівчата доїхали і у них все гаразд. При цьому відкрились і інші повідомлення.

Йонджун-а [20:58]:

Знаю, ти зараз з подругами

Просто хотів спитати як ти?

Відповіси, коли прочитаєш?

j.m.park:

Поговоримо?

Повідомлення від Чіміна прийшло в Інстаграмі не так давно, буквально декілька хвилин тому. І не тільки з простим текстом, але ще й з самознищуваним сторіс, де було фото Пака з кішкою і підписом: «знайомся, це Каліко».

Момо передивлялась фотографію з хвилину, ніби намагаючись зберегти її у пам'яті, щоб потім в будь-який момент відкрити і передивитись. Вона навіть відповіла Чіміну, що він з кішкою вийшли дуже милими. А потім знов поглянула у дзеркало. Пак же добре пам'ятав, яке в неї тіло? Хоча він точно не знав, що подобалось Йонджуну. Чи?..

hi.momo:

Якби ти був на місці Йонджуна, які саме оголені фотки від твоєї дівчини тобі сподобались?

Може, є щось, що подобається кожному чоловікові?

Відповідь дівчина чекала довго, напевно, поставивши в кут бідного Чіміна, який фоткався з котиком. Може, тому ледь обмірковуючи свої дії, стягнула з себе кофту і тепер дивилась на себе. Простий спортивний ліфчик, в якому було зручно ходити і жити взагалі. Наскільки давно вона не купляла собі нічого більш красивішого? Можливо, щось прозоре в сітку чи мереживо? Хіраї такого і не носила.

Прийнявши на її думку гарну позу, трохи виставивши стегно ліворуч, дівчина прикрила обличчя телефоном і зробила фото. Навіть живота втягнути не забула і напрягла його, щоб було видно, що там був прес. Серйозно, хлопцям же подобалось таке?

j.m.park:

Я не зможу дати гарну пораду, бо в цілому обожнюю жіночі тіла

Мені б сподобалось усе, що б ти не скинула, навіть, якщо б ти була затягнута в одежу по самі вуха

— От скажений.

hi.momo:

Я мала на увазі сексуальні фото!

Мені треба його звабити, а не вислати наймиліше селфі

j.m.park:

Сфотографуй себе в білизні, тільки одну з чашечок приспусти, щоб було добре видно

Прозора білизна навіть так не збудить...

Момо подивилась на свій спортивний ліфчик і знову в дзеркало, повторила усе, як написав Чімін, і зі здивуванням не помітила нічого сексуального. Хоча на секунду здалось, що це було тільки на її погляд. Як це можна було обіграти? Подібне взагалі законно скидати своєму хлопцеві? Хоча, навіщо вона питала, якщо колись робила для Масакі куди більш гарячіші фотки.

Дівчина повторила свою позу, залишивши ліву руку на типу впавшій чашечці, і зробила пару фотографій. Дивно, але на фото виглядало куди більш звабливо, ніж в житті. Це просто обман зору?

hi.momo:

Дякую!

Вийшовши з ванної, дівчина вляглась на ліжку і тяжко видихнула. Вона все ще не могла вирішитись і відправити фото Йонджуну. Може, варто було почати з чогось легкого? Наприклад, перша фотка прекрасно вписувалась в початок відносин. Але зваблювати для сексу точно не підходила. Камі-сама, в крайньому випадку Момо могла просто перекласти усю провину на те, що швидко напивалась і їй дуже соромно за те, що вона зробила. І немає різниці, що вперше в житті відчувала себе маленькою дівчинкою, яка нічого не знає.

Момо-чан [22:43]:

Я хочу тебе, Йонджун

Ти же не залишиш мене сам на сам з цим бажанням?

І фото, як контрольний вистріл.

Скільки вона чекала відповіді? Приблизно п'ятнадцять хвилин, поки перевдягалась в нічний костюм для сну, чистила зуби і накривалась простирадлом майже з головою.

Йонджун-а [23:02]:

Буду чекати тебе завтра після твоїх занять

Я теж тебе хочу

І знову фото. На цей раз від нього. Чистив зуби і забув вдягнути майку.

Напевно, завтрашній день для Момо буде тягнутися надто довго.

П.С. А я нагадую, нові частини можна прочитати на моєму патреоні: https://www.patreon.com/niceflareon

Також підписуйтесь на мій тг канал, щоб бути в курсі усього, що коїться: https://t.me/niceflareon