Чімін в котрий раз матюкався про себе, що втратив глузд і вирішив переспати з дівчиною, навіть імені якої не взнав перед головним дійством. В телефоні так і підписав «дівчина з бару». А тепер сидів і чекав повідомлення, хоча відповіддю була абсолютна тиша. Потім навіть зрозумів, що його просто добавили в чорний список, бо на дзвінок пішли незрозумілі слова, які Пак інтерпретував, як «не дзвоніть сюди більше ніколи, вночі ви були настільки погані, що вона втекла».

Прилетівши до Сеулу, чоловік сподівався відпочити, адже дав собі кілька вихідних на найближчі дні. Мав на це повне право, адже його учениці позаймали призові місця, тому вікенд потребувався саме їм в першу чергу.

— Каліко, татко вдома.

Замість кішки, яка зазвичай зустрічала Пака кожного разу, як він приходив додому, чоловік почув як хтось смачно вилаявся, поки другий голос у відповідь скоріше пищав. Чімін підтиснув губи, підіймаючи очі до стелі і благаючи хоч когось там зверху вберегти його від тієї картини, яку він міг побачити, якщо зайде до спальні. Добре, що не пішов туди одразу, так був шанс не побачити головний акт.

Чи правильніше статевий акт?

— Хіба ти не повинен був повернутись о четвертій годині?

— Заїжджене питання, тобі не здається? — фиркнув Чімін, підхоплюючи сумку, та пішов на кухню. — Зараз п'ята, взагалі-то. А, Дахьон, нагадай мені, хто впустив тебе в квартиру, поки мене не було?

Жінка закотила очі, обережно махаючи долонями, щоб щось сказати своєму коханцю таким чином. Чімін просто вважав за краще не помічати подібного. А ще краще було б ніколи не бачити цю жінку поруч з собою.

— Любий, я зробила дублікат ще кілька років тому, — як ні в чому не бувало посміхнулась Дахьон, зав'язуючи халатик на поясі. — Я ж вже казала, що не підпишу документи на розлучення. Та і ти без моєї жіночої руки просто не проживеш.

— Хто тобі таке сказав? Чи ти сама так вирішила?

— А, хочеш сказати, що прекрасно справлявся п'ять років тому, коли мене не було в твоєму житті?

— Мені хоча б до цього ніхто і ніколи не зраджував.

Чімін важко видихнув, нагадуючи собі, що йому потребувалось заспокоїтись. Ця жінка вміла ним маніпулювати, тому що він був у неї закоханий колись. Брала від цього шлюбу усе краще, що могла. В першу чергу це були гроші.

— Я хоча б роблю це більш-менш відкрито. Чи ти хочеш сказати, що за останні півроку ти нікого не трахав? На цьому столі, наприклад?

— Обов'язково зроблю це, коли ми остаточно розлучимось.

— Ми можемо зробити це і без розлучення.

Пак скривився, згадуючи низький голос зі спальні, яку ще кілька років тому вважав їхньою спільною. Тепер же просто обдумував краще йому поспати на дивані, ні просто змінити простирадла, викинувши ці? А ще краще завтра же піти і замовити встановлення нових дверей, щоб ця жінка більше не могла зайти сюди. Чи взагалі переїхати до нової квартири?

— Знаєш, в чому заголоба? Я не хочу це робити з тобою.

З обличчя Дахьон впала посмішка, яку вона так старанно розтягувала. За роки в шлюбі вона бачила свого чоловіка в різних настроях, станах, але він ніколи не ображав її ні словом, ні ділом. Враховуючи, що він був одним з найяскравіших представників ловеласів Сеулу, котрі встигли перетрахати майже усіх, Чімін ніколи не казав жодного поганого слова навіть в тих, кого відверто вважав хвойдами. Просто намагався обходити стороною.

Її не обійшов, хоча вона себе шльондрою ніколи не вважала.

— А я не хочу з тобою розлучатися, — склала руки на грудях жінка. — Я вже втомилась повторювати, що ми потрібні одне одному.

— Тобі просто потрібен чоловік, — Чімін підійшов до електричного чайника і, перевіривши, що в ньому є вода, включив. — Чому не попросиш свого коханця вкрасти тебе на інший кінець світу? Хіба це не романтично?

— Як ти уявляєш собі подібне, враховуючи, що я твоя дружина?

— Так я і хочу розвестись, щоб ти могла піти на усі чотири сторони і жити без мене, з яким в тебе все не так.

Злило, бісило, але Чімін якимось магічним чином тримався з останніх сил, вмовляючи себе не зриватись. Він знав, що сам був винуватий в тому, що повівся колись на красу цієї жінки, що закохався, а тепер не міг спокійно жити.

Каліко, яка нечутно зайшла на кухню, тихенько потерлася об ногу хазяїна. Один погляд на миску улюбленої кішки, і Чімін знову видихнув. Йому точно не везло в особистому житті. А він же просто хотів такого, як у друзів, що один за одним почали заводити відносини. Тільки вони були щасливі в своїх сім'ях, а от Паку не везло.

— Дай здогадаюсь, ти знала о котрій приходив Юнгі, — Чімін взяв одну з баночок, де був паштет для Каліко, та нахилився до миски, щоб покормити улюбленицю. — Тому він жодного разу не набрав мені, що бачив тебе тут.

— Ненавиджу зустрічатись з твоїми друзями, — закотила очі Дахьон, підходячи до вікна і дістаючи електрону цигарку з кишені халату. — І кішку твою ненавиджу. Шкода, що вона не хоче сама з'їбатись з нашого життя.

Чімін почув, як закривалися вхідні двері. Довго же цей коханчик вдягався. Серйозно, навіть Пак ніколи не дозволяв собі спати з заміжніми жінками. Хоча Дахьон вже складно було назвати такою. Все-таки вони були у стадії розлучення, і чоловік доб'ється свого.

— Не смій торкатись моєї кішки або зробити їй хоч якимось чином боляче.

— Знов пусті балачки. Ти настільки поважаєш жінок, що навіть слова поперек не скажеш на те, що я курю чи матюкаюсь? На те, що я пила на протязі півроку? Тому ти красиво відправив мене до психолога? Щоб було підтвердження в суді, що я скажена, і зі мною потрібно розлучитись? Чи ти просто безхребетний? Коли ми познайомились, ти таким не був.

— Я відправив нас обох до психолога. До сімейного психолога, Дахьон, щоб вирішити наші спільні проблеми. Та ти знаєш, вирішувати ти їх не хотіла, а от вбивати себе подібним лайном — так.

— І секс став рідшим через мене?

— Будеш мене в цьому звинувачувати? — Чімін поміняв воду в сусідній мисці Каліко, а собі залив кип'ятку в чашку, де вже лежав пакетик з чаєм, який чоловік приготував для себе. — Це не мені в якийсь момент захотілося ще більше. Це не мені стало замало тебе. Серйозно, з мене хвати цих балачок. Скільки разів я намагався з тобою поговорити і простити зради, яких була не одна і не з одним чоловіком? Я втомився відчувати себе лайном, якому зраджує його дружина, котра ні в що мене не ставить. Не треба картинки, яка ти дбайлива на усіх заходах, а вночі пропадаєш з новим коханцем. Що тобі від мене потрібно? Гроші?

— Половина твого бізнесу.

Чімін істерично засміявся на подібну заяву. Жінка прекрасно розуміла, що при розлучені їй нічого не могло відійти з цієї ланки, а від половини квартири чи половини машини ніякого щастя не вийшло б. Бізнес же буде приносити гроші постійно.

— Мій юрист вже казав тобі, квартира та машина можуть відійти тобі. Не забувай, що в нас був шлюбний контракт, за яким ти не маєш права на мій бізнес.

І за це треба було дякувати Сокджину, який тим самим юристом і був. З самого початку незлюбивши майбутню дружину друга, змусив написати шлюбний контракт. Короткий і зовсім маленький, але це хоча б трохи захистило дурного Пака від ще більшої помилки. Занадто багато змін в його студії і не тільки сталося за час шлюбу.

— Тоді навіть не очікуй, що я підпишу якісь документи. Вважаю, що маю повне право на цей бізнес, бо вкладалась в нього не менше.

Так, Чімін прекрасно пам'ятав, як вона в нього вкладалась. Це коли розповідала, що стіни повинні бути кольору слонової кістки? Коли прикидалась головною і псувала майже усе, бо хотіла переробити на свій лад, через що затримувався ремонт? Чи коли три місяці тому Пак знайшов її з одним зі своїх студентів прямо в одній з танцювальних кімнат, де дружина буквально скакала на члені хлопця, молодшого за неї на років десять?

— Залишайся тут, — покачав головою чоловік. — Я заберу Каліко і ми десь знайдемо прихисток. В мене все одно майже не залишилось тут речей. Воно все твоє.

Чімін не допивав чай, виливши його в мийку. Треба було швидше зібрати речі Каліко, забрати саму кішку і піти з цього дому, який подарували на їхнє з Дахьон весілля його батьки. Це був останній подарунок, адже після вони сказали йому, що він справжній чоловік і може все зробити сам.

В момент збирання речей, Пак відчував себе безхатьком, якого вигнали з місця, яке той називав своїм домом. Студія, де вже кілька місяців лежали усі його речі, знаходилась не так далеко від дому, але після перельоту хотілося м'якого ліжка, а не жорсткого дивану. Він надто втомився, щоб їхати кудись з такими умовами. Напевно, був би маленькою дівчинкою — заплакав би, що життя повернулося до нього такою смачною дупою.

— Реально підеш з дому? Так хочеться мені насолити?

Скоріше питання, а чи хотів Чімін розмовляти з дружиною ще хоч раз? Ніколи. Будь ласка, він згоден перестати бути атеїстом і піти молитися в будь-який храм чи монастир, аби тільки нарешті зажити спокійно. На секунду згадалась посмішка дівчини, яку зустрів в Нью-Йорку. За ці роки в шлюбі і ще сім місяців до нього Пак не знав інших жінок, вирішивши для себе, що хотів стати справжнім сім'янином.

Невже він реально розгубив усі свої навички усього лишень за кілька років, тому не зміг сподобатись їй? Чи вона просто розсудила, що в них не було майбутнього, адже Чімін би точно не залишився в Америці? Дуже шкода.

— Каліко, вилазь з-під столу.

Чімін підізвав улюбленицю пальцями, на що свавільна кішка відгукнулась, з радістю йдучи до рук хазяїна. За той час, що його не було в країні, вона схудла, що не дуже подобалось Паку, і в першу чергу казало, що малу погано кормили. Звинувачувати в цьому Юнгі він не міг, тому що той справно приходив, часто навіть дзвонячи по відео.

— Досить мене ігнорувати!

Чоловік підхопив кішку на руки, знаючи, що вона не дуже любила вулицю, але ніколи не виривалася тільки в тому випадку, коли була в нього в обіймах. Надто розумна, що не могло не радувати. Каліко легко забралася Чіміну на плече, коли той опустився, аби вбутись, і сиділа тихо-тихо.

— Моя розумниця.

Пак почесав кішку по шиї, радіючи, що в його житті було хоч щось приємне. Ще робота і друзі, тому він не міг розкисати. Але дещо зробити йому дуже хотілось. Криків за спиною він більше не чув, та жінка не сильно й намагалась. Чімін просто пішов, як зробив кілька місяців тому, коли побачив зраду в перший раз на власні очі. Тоді взагалі жити не хотілося, справді думав, що його життя в той момент і закінчилось. Так і почав процес розлучення.

— Сиди тихо, добре, Калі-я? — звертався до кішки, коли та сплигнула з його плеча на вільне пасажирське сидіння. — Зараз татко подзвонить твоєму дядьку і, можливо, нам вдасться не ночувати в студії, або того гірше в машині.

— Прекрасний поворот, на який я не очікував, — почулось на тій стороні голосом Юнгі. — Ця скажена знов заявилась до тебе додому?

— Гірше, друже, — хмикнув Чімін, почісуючи улюбленицю за вухом, — вона жила там увесь час, що мене не було. Просто вчасно виходила перед твоїм приходом.

— Замовити щось?

— В тебе в холодильнику залишалось пиво?

— Тоді нам точно потрібна курочка. Не будемо ж ми пити, не заїдаючи?

Пак видихнув. Дякувати комусь там, якщо він існує, що в Чіміна були друзі. Вже в більш кращому настрої чоловік швидко доїхав до друга, хоча їхало було не так вже й близько, враховуючи, що той жив в Інчхоні. Типу, хотілося поїхати далі від найгучнішого мегаполісу країни. Дивно, як не виїхав жити на Чеджу, або на якийсь острів поменше, бажано нелюдимий.

— О, ти як раз вчасно!

Юнгі зустрічав друга в своєму улюбленому прикиді: теплі капці, шорти до коліна і чорна футболка. Але головним сюрпризом стала голова Техьона, що виглядала з-за кутку. Каліко відреагувала на Міна та Кіма протяжним нявканням, ніби віталась, а потім сплигнула з рук Чіміна на підлогу, щоб привітливо потертися об ноги того, хто її кормив увесь цей час.

— Ти диви, здається вона і тебе також татком вважає, — зауважив Техьон.

— Прикрий щелепу, а то кулак залетить.

Так, іноді в їхніх відносинах геть нічого не змінювалось.

Чімін, посміхаючись, пройшов в квартиру. Все, що вдалося зібрати, він залишив в машині, взявши тільки необхідне для кішки та щось перевдягнутися. А ще не міг дочекатися, коли його пустять в душ, якщо в квартиру зайти вже дали.

— Я підготував рушник, якщо ти в рюкзак його не клав, — Юнгі підхопив Каліко на руки і зосередив на ній усю свою увагу. — Там повинні останні під'їхати ще, якраз встигнеш скупатись. Точно не хочеш чаю чи кави, а одразу заправлятись пивасиком?

— Ти і сам знаєш, — знизав плечима Пак і пішов в напрямку ванної. — Як тебе дружина відпустила?

— Дивно, але мовчки, — розтягнувся в хитрій посмішці Кім. — Напевно, я просто гарно впорався зі своєю основною задачею.

Пак скривився, споглядаючи, як Техьон в насмішку показав язика і вказав на нього. Можна було б обійтись і без таких подробиць. Хоча колись вони обговорювали подібне з посмішками на лицях. Кожен розповідав історії, хто кого і як. Тепер майже усі були або одружені, або мали серйозні відносини.

Круто, звичайно, що вони настільки виросли за цей час і тепер можна було реально сказати, що вони подорослішали, хоча їм було за тридцять. Навіть згадалось, як кожного з них знаходили пригоди, з яких вони виплутувались. Добре було колись, коли не потрібно було вирішувати серйозні проблеми сімейного життя.

Навіщо Чімін тільки поліз туди? Хотів бути схожим на Намджуна? Чи хотів йти в ногу з Чонгуком та Техьоном? Яке ж лайно він зловив собі на голову. Напевно, закоханість в Дахьон пройшла ще в момент, коли їх шлюбу було близько року, але Пак вважав, що він вже взяв відповідальність за неї та їхнє спільне. Що йому залишалось, окрім як намагатись врятувати відносини і старатися закохатись знову?

Так і достарався до того, що дружина зрадила йому, наставила роги і жила, радіючи.

— О, а от і загубленка! — радів Сокджин, підіймаючи банку пива. — Сідай і розповідай, як пройшли змагання.

— Тобто не будем одразу починати з обговорення мого особистого життя?

— Почекаємо кращих часів, коли нап'ємось і зможемо висказати тобі усе, що думаємо про твою колишню дружину.

— Вони ж ще не розвелись, — підняв брови Хосок.

— Розведуться, — насупився Сокджин. — Я подбаю ще, щоб вона до нього не мала права підходити!

— Після розлучення хай йде, куди їй хочеться, — знизав плечима Пак, всідаючись на дивані поруч з Намджуном. — Змагання пройшли добре, дівчата взяли багато призових місць. Хлопці трохи гірше... вони вийобувались як могли, варто було тільки побачити американських дівчат.

— Ти диви, малих на екзотику потягнуло? — засміявся Техьон.

— Каже той, хто не на кореянці одружений, — піддакнув Хосок, роблячи ковток. — Ти хоч прогулявся по місту? Подивився щось цікавеньке? Чи тільки з дітлахами і возився?

Чімін видихнув. Приховувати не було сенсу, та і, можливо, йому могли дати якусь пораду. Ту дівчину він вже точно ніколи не зустріне, але ж це не означає, що в нього більше взагалі не буде нікого. Тому розповів усе, як було.

— І вона тобі так і не відповіла? Жорстко, — скривився Сокджин, підіймаючи пляшку вверх. — Вип'ємо за чімінівського бійця, який вперше за багато років не зміг впоратись зі своєю задачею на двісті відсотків.

— До речі, давно ти був у клубі, щоб потусити? — втрутився Намджун. — Я дуже давно вас усіх там не бачив. Розумію, що причина у кожного живе поруч, або ночує рази три-чотири на тиждень, та в тебе, Чімін, більше нікого немає. Ти міг би хоч стрес зняти, потрахавшись з кимось. Враховуючи твою зовнішність, дівчата самі прилипнуть до тебе.

Крихта істини в цьому була. Пак добре пам'ятав, як до нього підходили дівчата і пропонували поїхати до них, іноді навіть, щоб замутити трійничок. Гарні були часи, не те що зараз. Тепер він уявляв собі, як поруч з ним буде хтось сторонній, хто йому навіть подобатись не буде. Що тоді?

Хоча та дівчина дуже сподобалась.

І тепер згадувалась майже кожного зручного і не дуже разу.

— До речі, там скоро Чонгук с Суджин прилітають. Хочуть замутити свято, — посміхнувся Хосок, згадуючи сумісний дзвінок, де він бачився з малим Чону. — Якщо я правильно пам'ятаю, в дружин Гука і Те є подруга, яка поїхала в Японію вчитися. Суджин казала, що її звуть Момо і вона ніби повертається до Сеулу вже в найближчі дні. Може, ми вас так і зведем?

— Пропонуєш дружити сім'ями?

Техьон відпив пива, косячи поглядом на Хосока. Не мав нічого проти, але якось йому не дуже в'язалася закохана в свободу Момо і Чімін, який зараз — по скромній думці Кіма, — просто намагався привести себе і своє життя до ладу. Навіщо їх знайомити? Щоб вони стали коханцями по вихідних? Так щось підказувало Те, що подруга дружини не погодиться на подібне. Хоча він і погано знав дівчину, яку колись вчив.

— Тут вже мимо, — підтиснув губи Намджун, натякаючи, що вони з дружиною так ні разу і не були вдома в Техьона. — Хоча взагалі ідея цікава, чому ні? Подумай над цим. Можливо, з нею в тебе вийде щось краще.

— Хочете, щоб він з одних відносин ниряв в нові? — хмикнув Юнгі. — От садисти.

Чоловіки засміялися. Добре, що вони зібралися, бо саме цього не вистачало кожному з них. Не вистачало тільки Чонгука в цій компанії, щоб точно усі були в зборі.

Чімін шуткував, розповідав смішні історії, пов'язані з його малими учнями. Від нього не відставав Хосок, іноді підхоплював Техьон, коли розумів, що таку історію можна розповісти про такого-то айдола. Сокджин скаржився на клієнтів, які його дістали, Намджун — на підлеглих, а Юнгі на те, що йому постійно надзвонювали і змушували працювати. В кожного були свої проблеми.

— Чімін-а, — поставив пусту банку на підлогу Техьон, — поки я не забув, в нашому домі здають квартиру під оренду. На роботу прийдеться добиратися близько півгодини, але це краще, ніж нічого.

— Серйозно? Ти не міг би дати мені номер? Я завтра одразу подзвоню і домовлюсь.

На тому і вирішили, що це було б дуже непогано. Та і бачитись з Кімом час від часу було б круто. Навіть от так зібратись ввечері, і дружина б не сперечалась, бо знала, що відпускає майже в сусідню квартиру.

— Будеш заходити до нас на панкейки. Сана обожнює їх готувати зранку, та іноді надто захоплюється, тому тих виходить дуже багато.

— Міг би й нам принести хоч раз.

Сокджин точно образився, що йому не давали спробувати чийсь витвір мистецтва з їжі. Та якось Техьон ніколи не думав про подібне — пригостити усіх панкейками від дружини. Знизав плечима, легко погоджуючись принести солодке наступного разу на спільну зустріч.

***

З того дня пройшло не мало часу — майже місяць. Чімін влаштувався в новій квартирі, оформивши на неї оренду, навчився розраховувати час, щоб вчасно приїжджати на роботу, по вечорах збирався з Техьоном, а ранками два рази на тиждень приходив до Кіма снідати. Сана була тільки рада бачити когось знайомого, постійно цікавлячись, як там йшли справи з його розлученням. Друг на це закатував очі, але Чімін дозволяв це, навіть радіючи, що міг комусь висказатись з цього приводу. Останнє слухання назначили через два місяці, якщо Дахьон і на нього не з'явиться, то їх офіційно розведуть, та при цьому по контракту він навіть буде не зобов'язаний віддавати квартиру та машину.

Щось підказувало, що жінка могла і заявитися все-таки. Головне, щоб їх вже розвели, а про останнє Чімін вже якось подбає.

Пак щойно вийшов з залу, де проводились заняття, і пішов в напрямку душової кімнати. Більш за все не хотілося перетинатись з кимось, бо настрій з самого ранку якось не задався. Взагалі-то було б непогано піти до басейну, який знаходився в цьому ж будинку. Хосок добре розширився свого часу, тому тут можна було і розслабитись. Добре, що дітлахи купляли тільки абонементи на танці.

— Вчитель Пак!

Чімін обернувся, знаходячи поглядом дівчину, що його окликнула. Ханні, якщо він правильно пам'ятав. Вона сьогодні перший раз прийшла до нього на тренування. Дівчинка не займалась контемпорарі, яке Пак тут викладав, хоча і сам не знав як на це погодився. Він більше любив капоейру чи хіп-хоп, але підліткові знання в танцях давали свої плоди.

— Ти щось хотіла?

— Так, — кивнула дівчинка, поки її подруга, що стояла позаду, гнівно щось строчила в своєму телефоні. — Хотіла запитати у вас. Скажіть, будь ласка, я чула, що ви викладали колись і джаз-фанк, і вог, тому хотіла запитати, чи викладаєте ви ще?

— Вже років десять, як ні.

Було якось діло, коли Чіміну було вісімнадцять і він брав кожну роботу, яку пропонували, тому навіть в таких стилях встиг попрацювати. Непогано він тоді заробляв, навіть встиг пожити у Франції трохи більше року, набираючись досвіду і як не дивно грошей, бо працював в дорогих барах. Веселі були дні. А потім в нього з'явилась капоейра, і все останнє пішло на другий план.

— А тобі навіщо? Хіба в студії немає занять по цих напрямках?

— Я чула, що ви були професіоналом і навіть працювали з цими стилями на людях. Як би правильно сказати, — голос став тихшим, ніби вона не хотіла, щоб подруга почула, — мені подобається один хлопець. Тільки я не впевнена, що зможу привернути його увагу, бо мені не вистачає сексуальності.

Чімін майже подавився повітрям. Скільки там дівчинці? Якщо він правильно пам'ятав, сімнадцять. Взагалі-то вік підходящий, але все-таки це якось не вписувалось в його розуміння цього світу. Напевно, він просто постарів, тому тепер здавалось, ніби просто не могли дівчата у сімнадцять років думати про сексуальність і щось подібне.

— А тобі для чого його увага завдяки подібному танцю? Ти хочеш його звабити і...

— Ні-ні-ні, ви що! — замахала руками дівчина. — Просто йому подобаються сексуальні, а я надто мила.

— Ти не можеш знати, хто йому насправді подобається, — видихнув Чімін. — Запам'ятай, хлопець, якому ти будеш подобатись тільки, коли танцюєш щось сексуальне, не вартий твоєї уваги. Краще придивись, можливо, хтось дивиться на тебе і ти подобаєшся йому милою.

— Типу такою, яка є насправді? — Чімін кивнув у відповідь. — А ви, коли закохались в свою дружину, вона також була справжньою? Мама казала, що вона старалась бути кращою версією себе, як і тато. Хіба це погано?

Чоловік остовпів, задумуючись над словами дівчини. Усього лише секунда, щоб зрозуміти, що він ніколи не намагався бути справжнім з жінками в минулому. Секунда, щоб згадати, якою Дахьон була милою і навіть тримала цей образ кілька років, а потім під час однієї зі сварок зізналась, що їй набридло носити маску, котру вона на себе повісила. Надто це завдання складне — прикидатись гарною дружиною, якою ніколи не хотіла ставати.

— Це не погано, коли краща версія і ти справжня не сильно відрізняєтесь, коли різниця мінімальна. Якщо ж ти насправді мила, а хочеш бути сексуальною не вийде нічого хорошого. В першу чергу для тебе. Буду відвертим, той хлопець буде хотіти твоє тіло, а не щоб ти в нього закохалась і була його єдиною.

— Ви також спочатку закохались в свою дружину, а вже потім хотіли її тіло?

Чімін прокашлявся. Він і забув, що колись такі питання були нормальними, а за останні роки подібне визивало в нього відчуття, ніби він чийсь батько і повинен захистити невинну дівчинку, щоб потім хтось схожий на нього у молодості розбив їй серце, просто скориставшись тілом. Звичайно, таких великих гріхів Пак за собою не пам'ятав, і відверто сподівався, що вони за ним і не водились, бо в цьому точно намагався бути чесним — завжди казав, що це були несерйозні стосунки. Та чи скаже цей хлопець теж саме? І чи не піде ця сама Ханні, закохано думаючи, що однією ніччю зможе змінити коханця?

— Ми з дружиною на той момент були вже дорослими, — на цьому моменті Ханні відкрила рота, щоб щось сказати, тому Чімін постарався виправитись. — Ще більш дорослими. Як би це пояснити? Вона була старша за тебе на одинадцять років, в неї вже був досвід відносин, серйозних і не дуже. Та і мені було не вісімнадцять, і навіть не двадцять п'ять, тому наші відносини розвивались трохи по-іншому.

— Як?

— Коли я побачив її, вирішив, що хотів би зробити її своєю дівчиною... не зовсім так. На той момент я вже хотів сім'ю, тому побачивши Дахьон, зрозумів, що саме з нею зміг би ту саму родину створити. Декілька побачень і закохався. Не дуже романтично, правда?

Ханні насупилась і не розуміла, чому ця історія не виглядала казкою, як розповідали усі в студії. Чому правда виявилась такою нудною, що на неї навіть сценарій до коротенького фільму не напишеш? Невже і її очікувало щось подібне в тридцять років?

— Вам ніколи не хотілось закохатись по-справжньому?

— А як ти бачиш кохання «по-справжньому»? «Жили вони довго й щасливо»? Так за цим фіналом також щось буде йти. Там вже ви будете працювати над вашими відносинами, проходити сварки і намагатись вижити в одному човні. А може статись так, що твоя половинка, в яку ти був закоханий і намагався чинити ваш човен, щоб не затонути, просто виплигне з нього і захоче виплисти на берег, щоб знайти собі новий човен.

— Ханні, нам пора.

Подруга, яка увесь цей час чула кожне слово, окрім того, що намагалась казати Ханні пошепки, підійшла і поклала свою долоню на чуже плече. Так, дякую, Чімін нарешті зможе відпочити від усього цього. Поки дівчата переглядались одна з одною, Пак помітив знайоме обличчя.

Вона виходила з тренажерного залу, розмовляючи по відеозв'язку, і рухалась в напрямку залів, які зазвичай брали в оренду на декілька годин, аби потренуватись в «тиші». Хоча там доволі часто проходили заняття з якоїсь йоги чи гімнастики для випадкових відвідувачів.

Та сама, з ким він провів ніч в Нью-Йорку, а тепер мав змогу поговорити і вияснити, що саме її не задовільнило. Можливо, спати з нею ще раз в нього у планах і не було, але взнати, в чому була помилка — точно хотів. Коли пройде останнє слухання і він остаточно стане вільним чоловіком, хотілося б вже бути дещо підготовленим.

Але треба було зачекати, поки вона віддасться спокою, можливо, почне танцювати. Вона ж могла приділяти увагу саме танцям? Чи просто хотіла провести розминку? Йога чи стретчинг? Чімін з великим задоволенням подивився б на кожен з варіантів, але щось всередині так і просило, щоб вона саме танцювала, бо це було йому ближче.

Басейн на сьогодні точно відмінявся, треба було прийняти душ і піти до неї, познайомитись знову і вияснити, як в старої доброї знайомої усе, що його цікавило.

Дівчина так нікуди і не пішла, але здивувала Пака своїм неробством, навіть посміятись хотілось з цього. Просто лежала на підлозі і дивились кудись в стелю, іноді повертаючись до свого телефону і вишукуючи щось, а може переписуючись з кимось. Цікаво, з ким? Керуючись цим дивним питанням, Чімін відкрив двері в залу, сміливо заходячи всередину.

— А я ще подумав, що точно тебе бачив, коли ти заходила. Ну привіт, німфо.

— Добрий вечір, Пак Чімін.

Дівчина точно не розгубилась, зате розгубила чоловіка, який не розумів, звідки вона могла його знати. Навіть солодка посмішка спала з обличчя. За секунду проскочила думка, що він точно не був підписаний своїм ім'ям в мессенджерах, що ускладнювало задачу. А значить причина була в чомусь іншому. Нова задача для розгадки.

— Як же звуть тебе? — притулився до дверей Чімін, ховаючи руки в кармани спортивних штанів. — Нечесно виходить, що ти знаєш моє ім'я, а я твого ні.

— Таким, як ти не потрібно знати мого імені, — хмикнула Момо, заспокоюючись, і добавила, вклавши як можна більше отрути в голос: — Дедді Мочі.

Хіраї відвернулась до лавки, де лежали її речі, і почала збирати їх. Треба було валити звідси якомога швидше, або їй заблокують шлях і вона не зможе вийти. Прозорими були лише двері, тому кожен бажаючий не міг побачити, чим вони тут займались з цим чоловіком, від якого в Момо йшли мурахи. Як від спогадів про їхній секс, хоча пам'ятала по більшій частині лише відчуття, але і від того, як він смердів для неї зрадою.

— Мило, — кивнув Чімін, не повівши і бровою. — Тобі так не сподобався наш секс? І тільки не кажи зараз, що нічого не було, або щось подібне.

— Ти і сам повинен розуміти, що саме мені не сподобалось, — піднялась Момо і застила на секунду, після чого різко повернулась до чоловіка. — А, точно, ти ж, напевно, вважаєш, що в тебе прекрасно вийшло обдурити мене. Але вибач, я не настільки дурна.

— Дурним я зараз вважаю тільки себе, бо не розумію про що ти взагалі кажеш. Може, поясниш?

Чімін перебирав в голові кожен момент їхнього сексу. Що саме він зробив не так, що вона вважала його брехуном? Чи це було не пов'язано? Тоді пак точно заплутався! Як можна зрозуміти про що думають і кажуть жінки, якщо вони непередбачувані від слова «зовсім»!

— Камі-сама, — закотила очі Момо. — Мені реально шкода вашу дружину, якій ви зрадили. І мені противно, що я приймала в цьому участь. Будь ласка, забудьте, як я виглядаю і що ми знайомі.

— Так от що сталось, — пограв щелепою Чімін. — Не зрозумій неправильно, але взагалі-то ми зараз розлучаємось, тому мене вже не можна вважати одруженим.

Момо сглитнула, уявляючи собі картину, де до неї приходила його дружина і розказувала якою саме дорогою краще піти до могили. Дівчина просто була п'яна, реально не думала, що він буде брехати їй про подібне. Хоча хто з чоловіків не брехав про таке, щоб трахнути дівчину з бару? Кожен. Хіраї потрібно перестати вірити чоловікам, яких вона зустрічала в барах.

— Сподіваюсь, вона розлучається з вами, тому що зловила з іншою коханкою, а не ви прив'язали мене до цієї історії.

— По-перше, — насупився Пак, — як я міг приплести тебе до цього, якщо чисто логічно дружина не могла спіймати мене в Нью-Йорку? По-друге, з коханцем її зловив я і майже одразу почав процес розлучення. Це, знаєш, було останньою краплею для мене.

Що?

Момо стояла і не могла повірити в те, що чула. Це він знову брехав, аби показати себе з кращої сторони? Сподівався, що вона йому повірить, варто тільки сказати, який насправді хороший? Тільки дівчина його хорошим би не назвала.

— Це не змінює факту, що ви зрадили своїй усе ще дружині.

— Ну вибач, що ти мені сподобалась і я не втримався, — знизав плечима Пак, насупившись. — І я не брехав тобі, мене ніхто не чекав вдома, окрім кішки. А та, кого треба називати дружиною по документах скакала на члені чергового коханця. Я повинен терпіти, поки ми не розлучимось?

— Може, ви помиритесь і знову зійдетесь. Не вважаєте такий варіант за можливий?

— А ти не думаєш, — хмикнув Чімін, — що і після розлучення подібне може статися? Мені б цього дуже не хотілося, але це також є дуже вірогідним варіантом.

Хіраї відвела погляд. Він був правий, скільки разів люди сходились саме після розлучення, хоча по ідеї мали би розійтись і більше ніколи не зустрічатись, якщо не мають спільних дітей, наприклад. До речі...

— У вас і дітей немає?

За болюче. Чімін скривився моментально, відвертаючи голову. Скільки разів він ненавидів себе, варто було подивитись на щасливого Чонгука? Скільки разів не розумів Техьона з Намджуном, котрі спокійно реагували на те, що в них дітей немає, а то і взагалі не буде. Пак вважав, що йому потрібно продовжувати свій рід. Це нормально і це правильно.

Ні?

— Нема, — Чімін пограв щелепами і повернув погляд до Момо. — Я не пропоную тобі знову починати займатись сексом, розплановуючи вихідні, але хотілось би почути, що саме тобі не сподобалось тієї ночі, що ти мене ігнорувала.

— Ви досі не зрозуміли? — закотила очі Момо, всідаючись на лавку. — Мені не сподобалась брехня. А секс я пам'ятаю уривками, пам'ятаю відчуття.

— Тобі сподобалось?

Хіраї відчувала, як червоніла. Для неї не було проблемою говорити про секс з подругами, коханою людиною, коханцем, з яким спала близько місяця тому в Нью-Йорку. Але саме з останнім щось заважало розповісти більше. Всередині неї усе скручувалось в тугий вузол при одній згадці того, як їй тоді було.

Так, дуже добре.

— Напевно, — знизала плечима. — Скоріше так, ніж ні.

— Це добре, — якось невпевнено підійшов ближче чоловік. — Тобто тобі заважає тільки те, що я поки що одружений? Якщо я скажу, що через два місяці нас розведуть і я зможу знов з'явитись в твоєму житті вже вільною людиною? Все одно поставиш на мені хрест?

— В мене з'явився хлопець, — сміливо заглянула в очі навпроти Момо. — Тому вибачте, я не буду вас чекати. До того ж, звідки мені знати, що ви одразу не кинетесь до колишньої дружини в обійми.

— Резонно.

Момо вважала себе правою, вона поступила правильно, вказавши кордони, за які цьому чоловікові більше ніколи не ступити. Тільки всередині щось гложило, рвалося назовні. Якийсь сум, ніби Хіраї втрачає щось максимально важливе. Але дівчина охрестила це жадібністю, адже приблизно знала чого чекати від Чіміна в ліжку, бачила його зовнішність і спокійно оцінювала свої шанси на відносини з ним.

Не будь у неї Йонджуна, погодилась би вона чекати два місяці до повного розлучення, щоб просто займатись сексом по вихідних і кілька разів у робочі дні?

Жадібність, що не можна було забрати обох.

Навіть заліпити собі ляпаса захотілося, адже такі думки були просто неможливі. Цей світ реальний і в ньому не існує поліаморії, яку усі так видумують, придумують, а потім страждають, адже кохати втрьох неможливо.

Просто абсурд!

— Хоча б друзями ми могли б зостатись?

Ні, не могли. Це, бляха, неправильно, тому що Момо не хотіла дружити з тим, з ким спала. Йонджуну вона що скаже? Типу, хіба ти не дружиш з тими, з ким в тебе були відносини на одну ніч? Ще більший абсурд, ніж кохання втрьох, — спілкуватись з тими, з ким займався сексом на один раз. Просто неможливо ідіотично з якого боку не глянь.

Чімін також розумів, що дівчина не схоче бути з ним друзями. Не зараз, коли її обличчя так і показувало йому, як їй противно. Навіть образливо. Але чоловік не відчував провини, що не сказав про свої відносини з дружиною. Так, це було б неправильним, якби вони з Дахьон ще кохали одне одного, якби в них була сім'я, якої так хотів Чімін.

Та в них нічого з цього більше не було.

— Чімін...

— Момо, ти тут?

Обидва погляди були миттєво переведені на двері, де стояв Йонджун, ніяково посміхаючись, бо не розумів, що коїлось. Хіраї казала, що буде в цьому залі, а тепер хлопець застав її разом з чоловіком.

— Викладач Пак?

Черга Момо дивуватись, поки Чімін намагався зрозуміти, чому один з його учнів знав ту, що стояла перед ним. Хіба планета може бути настільки маленькою? Чи це просто усіх, хто з Сеулу постійно одне до одного притягує? Навіть не смішно, чесне слово!

— Ви знайомі? — переводив погляд Йонджун зі своєї дівчини на викладача.

І що тепер казати? Чімін знизав плечима, розслабляючись. Розповідати усю правду він точно не буде, бо прекрасно розумів, що міг підставити Момо. Шестерні добре крутилися в голові, тому Пак міг зробити висновок про мінімум добру дружбу цих двох. Як максимум...

— Я була на конкурсі в Нью-Йорку місяць тому, там і бачились. Містер Пак давав ще майстер-клас з...

Миттєвий ступор і вигляд, ніби намагалась згадати, як правильно називався той стиль, який викладав чоловік. Дівчина точно запам'ятала б, якщо той би був з чогось простого. Так ні, йому приспічило викладати щось з незапам'ятовуючою назвою.

— Капоейри.

— Правда? — Йонджун реально повірив? — Ти була на майстер-класі у викладача Пака? Неймовірно, я б теж хотів! Коли ви це зробите в нашій студії?

Чімін хмикнув, опускаючи погляд, і зачепився очима за руки дівчини, котра вийшла трохи вперед перед ним, аби бути ближчою до Йонджуна. Їй так було спокійніше? Тоді чому пальці чіплялись один за одного, проходились по шкірі, ніби намагаючись доставити якомога більше болю. Це теж її заспокоювало?

— Не знаю. Гадаєш, прийде багато людей, щоб спробувати щось подібне?

Пак не підіймав погляду, спостерігаючи виключно за дівочими пальцями. Вони не збивались з якогось свого ритму, навіть коли Момо підійшла до Йонджуна і глупо посміхалась, стоячи поруч.

Старалась не показувати чогось зайвого?

— Звичайно, прийдуть, якщо це ви. Нам неважливо, що ви будете викладати, — Йонджун запнувся. — Тобто, нам важливо, але я впевнений, багато хто захоче спробувати щось новеньке.

— Я подумаю, — кивнув Чімін, закусуючи губу. — Забирай свою дівчину і сходіть кудись. Вже вечір, самий час для романтичних побачень.

Поки Йонджун соромився, червонів, намагався зв'язати два слова, аби віддячити, почісував потилицю і просто радів, що Момо одразу визначили, як його дівчину, Хіраї старалась якомога швидше забрати свої речі з лавки, що стояла прямо за Чіміном.

— Я буду чекати на твою відповідь.

Ага, зараз! Дуже смішно, ніби він сам не розумів, що вона не хотіла бути з ним друзями? Чи він просто тупий? Таке можливо? Ні, просто Момо не могла зрозуміти, як вийшло щось подібне в її житті і як з цього вибратись.

Залишалось тільки сподіватись, що вона його більше ніколи не побачить, до того ж тепер треба буде якимось неможливим способом вияснити, в які дні він тут з'являвся, аби самій не приходити і не попадатись.

А Момо ж так хотіла простого спокійного життя. З неї вистачило пригод в Японії.

_________________________________________________________________________________

А я нагадую, нові частини можна прочитати на моєму патреоні: https://www.patreon.com/niceflareon

Також подписуйтесь на мій тг канал, щоб бути в курсі усього, що коїться: https://t.me/niceflareon