Ребекка

— Хто до нас завітав! Сама Ребекка Стоун, — усміхнувся Кріс і зробив мені мій улюблений мохіто.

Пройшов вже тиждень з того часу, як я переїхала в нову квартиру і майже три тижні, як я перебуваю в Лас-Вегасі. Хто б міг подумати, що в одну мить моє життя зможе так перевернутися?

Фернандо і Лівіо часто проводили час зі мною, тому що, за їхніми словами, мене треба оберігати. Як вони сказали: «Є люди, які зовсім не проти за допомогою тебе шантажувати Фабіо для своїх вигод або взагалі убити тебе». Я й сама це чудово знала, тому була навіть не проти їхньої допомоги.

Завдяки цим двом мене тепер знала вся Західна мафія. Я могла спокійно пересуватися містом, іноді навіть самостійно, якщо хлопці були зайняті. Часто це траплялося, коли я хотіла вдень прогулятися, але якщо це відбувалося вночі, то зі мною був Фернандо.

Я так само продовжувала шукати роботу. Мене поки що нічого не приваблювало, хоча зараз у пріоритеті був будь-який заробіток і не важливо подобається мені ця робота чи ні.

— Все так само погано з пошуками? — запитав Кріс, помічаючи моє незадоволене обличчя.

— Я щойно була в трьох клубах, де потрібні були бармени, але мене відшили, — відповіла я. — Я три роки підробляла за барною стійкою та подумала, що було б добре і тут знайти таку ж роботу! Але мені, м'яко кажучи, натякнули, що це чоловіча робота!

— То поговори з Фернандо. В чому проблема?

— Я не хочу сідати йому на шию ще більше. Він вже й так мені допоміг з квартирою та забезпечив захист на своїй території.

— Повір, сонце, йому тільки в радість няньчитися з тобою, — підморгнув мені Кріс і продовжив працювати.

— Не договорюєш ти щось, Крістіане.

— Все може бути, — відповів хлопець із посмішкою.

Я продовжила пити напій через трубочку, доки спостерігала за роботою нового друга. Мені б теж хотілося так само стояти по той бік бару і працювати, спілкуючись з відвідувачами.

Пам'ятаю, як прийшла працювати до Макса, де потоваришувала з Дереком. Він був хорошим другом і часто допомагав мені. Сподіваюся, з ним зараз все гаразд. Він навіть хвилювався щодо Фабіо, коли дізнався, що я вийшла за нього заміж. Дерек погрожував зламати йому шию, якщо той образить мене. Кумедно вийшло, адже Фабіо все-таки образив мене... Звичайно ж, я говорила про це з Дереком, але після цього взяла з нього обіцянку, що він не лізтиме до Кано. Хоча зараз мені здається, що через ситуацію, яка склалася, він все-таки міг піти до Фабіо і добре йому врізати.

— Ребекко! — крикнув Лівіо і я обернулася.

— Привіт, — з усмішкою промовила я.

— Фернандо хоче бачити тебе, — відповів рудий і я одразу ж підвелася з місця.

Разом з ним ми піднялися на другий поверх і я зайшла до кабінету, де за робочим столом на шкіряному кріслі сидів Фернандо. Він уважно щось розглядав на своєму комп'ютері і навіть не звернув увагу на нас.

— Сідай, Ребекко, — сказав Лівіо та зупинився позаду брата.

— Як твої справи? — спитав Фернандо, не відриваючи погляду від екрану.

— Тебе справді саме це зараз цікавить?

— Взагалі-то так, — посміхнувся він і нарешті подивився на мене. — Я чекаю відповідь.

— У мене все добре.

— Роботу знайшла?

— Що? Як ти... — він ще ширше посміхнувся.

Бісовий Фернандо знав кожен крок кожної людини на своїй території.

— Кріс, — моментально здогадалася я. — Ось .. — щоб не лаятися, я замовкла і видихнула, після чого продовжила говорити: — ні, не знайшла.

— У мене є до тебе пропозиція. Впевнений, що воно тобі сподобається. Я пропоную тобі роботу у барі. У мене звільнився один з барменів і я вирішив запропонувати місце тобі, оскільки Крістіан сам не впорається.

— Звільнився чи ти прибрав його?

Фернандо посміхнувся моїм словам, а Лівіо засміявся.

— Трясця, Ребекко, тобі варто було б мовчати, замість того, щоб говорити подібне, — сказав рудий.

— А тобі слід було б краще навчитися стріляти, а то промахуєшся, — хлопець миттю спохмурнів після моїх слів.

— Кажеш так, ніби стріляєш краще, — пирхнув рудий.

— Краще не сперечатися з нею, Лівіо. Тобі справді потрібно ще практикуватися, — додав Фернандо.

— Чому це не сперечатися? Ти що, борониш її? З якого часу ти проміняв мене на якусь дівчину? — невдоволено вимовив молодший Россі.

— Тому що я стріляю краще за тебе, — я зустрілася поглядом з Лівіо і той криво усміхнувся.

— Жінки не вміють стріляти.

— Хочеш перевірити?

— Ти навіть не маєш свого пістолета. Як ми перевіримо?

Я за лічені секунди витягла свій пістолет з-під худі, в якому зараз ходила і прокрутила його в руці. Лівіо, не розуміючи нічого, глянув на мене, а Фернандо пирснув від сміху, коли побачив обличчя свого молодшого брата.

— Можемо поїхати до нашого тиру. Я хочу побачити, як вона надере тобі дупу, — весело промовив Фернандо і підвівся. — Але перш, ніж ми це зробимо, мені потрібно з тобою ще дещо обговорити, Ребекко, — він повернув екран комп'ютера в мій бік. — Ти чула щось про Фабіо після того, як опинилася тут?

— Ні. Я ні з ким не підтримую зв'язок, — відповіла я.

Мене почала напружувати ситуація в цьому кабінеті. Зізнаюся, я навіть трохи розгубилася, але не показувала це і далі сиділа, приховуючи емоції.

Єдиний плюс у моєму переїзді сюди — це те, що я навчилася контролювати свої емоції, та знала, коли потрібно їх показувати, а коли ні. Найчастіше я ніби відключала їх по клацанню пальця, адже ніколи не знаєш хто і як мене підставить. Я навіть не довіряла до кінця Фернандо та хлопцям.

Але мене зараз цікавило лише одне: чому Фернандо раптом заговорив про мого колишнього чоловіка?

— Дивися тоді уважно на це відео. Відразу кажу — воно не для людей зі слабкими нервами, — Фернандо натиснув на «Пробіл», після чого ввімкнулося відео.

То був якийсь кабінет. На столі сиділа невідома мені напівроздягнена дівчина та якийсь чоловік. Поки що обличчя розглянути мені не вдалося, адже чоловік стояв спиною до камери, а на дівчину уваги навіть і не хотілося звертати.

— Це прихована камера?

— Дивись і не відволікайся, — відповів Фернандо і я помітила, що навіть вони з братом уважно дивилися на екран, хоча я впевнена, що Фернандо краєм ока спостерігав за мною та моєю реакцією.

Двері в кабінет з гуркотом відчинилися і я побачила на порозі свого колишнього чоловіка. Моє серце пішло в п'яти. Я не бачила його вже місяць і намагалася не згадувати про нього, хоча обручка досі перебувала в мене.

Я не змогла її викинути.

Як би я ненавиділа Кано за його вчинок, але серцю кохати чи не кохати не накажеш.

І нехай серцю боляче, свідомість не могла відпустити його образ, який так добре застряг у голові.

Я не раз прокидалася ночами від того, що мені снився він. Мені снилися ми. Такі веселі, щасливі... А потім я прокидалась. Одного разу навіть в сльозах. Я довго не могла заспокоїтись, бо не хотіла приймати реальність. Іноді навіть не вірила, що він справді так вчинив зі мною.

Ця дівчина зістрибнула зі столу і, прикривши себе блузкою, поспіхом вийшла з кабінету. Кано навіть не глянув у її бік. Він поглядом спопеляв чоловіка. І тільки коли цей чоловік нарешті сів у крісло, я побачила, що це був батько Фабіо.

Він щось промовив, поправляючи свою краватку, після чого мій колишній чоловік дістав з кобури пістолет та зняв його із запобіжника. Кано спрямував дуло на свого батька і щось йому сказав. Здається, він кричав на свого батька так люто, так ненависно, що навіть я, дивлячись на нього через екран комп'ютера, відчувала ту злість.

Батько Фабіо щось сказав, після чого стався постріл, і я, перебуваючи в шоці від цього вчинку, розплющила очі сильніше і привідкрила рота. Не була б я такою стриманою, то моя щелепа, як у мультику, вже валялася б десь на підлозі. Мені хотілося перевести погляд на щось інше і не дивитися, як його батько стікає кров'ю, яу Фабіо опускає з рук пістолет і як в кабінет вбігає Вільям.

На цьому моменті Фернандо поставив відео на паузу, і я нарешті повернулася в реальність.

Фабіо вбив свого батька і став Доном.

До мене це дійшло не відразу, але, напевно, саме це Фернандо хотів мені донести за допомогою відео.

— Ти як? — стурбовано спитав він. — Принести води? — я заперечливо похитала головою. — Напевно, не варто показувати тобі це відео.

— Ні. Все нормально, — відповіла я. — Звідки воно у тебе?

— У нас є, скажімо так, свій щур у їхній мафії, — відповів Лівіо, як мені здалося, надто радісно.

— Хтось ще про це знає?

— Ні. Вони приховують це. Вільям підлаштував самогубство їхнього батька, — відповів Фернандо. — Я не знаю, що спонукало твого чоловіка на таке.

— Колишнього чоловіка, — нагадала я.

— Гаразд. Колишнього чоловіка. На жаль, звук відсутній, але це не скасовує той факт, що Фабіо тепер Дон. За цей місяць він мені добре насолив.

— Ми не просто так показали тобі це відео, Ребекко, — продовжив Лівіо.

— Мені важлива твоя думка, перш ніж я почну діяти.

— Навіщо тобі моя думка, щоб робити те, в чому ти такий хороший? Хочеш сказати, що якщо я скажу «ні», то тебе це зупинить? — на моєму обличчі розповзлася якась не надто радісна усмішка.

— Ребекко, — Фернандо підійшов до мене і опустився навпочіпки, після чого глянув у мої очі. — Відчуваєш ти це чи ні, але ти тепер частина нашої родини. Моєї сім'ї. Я хочу допомогти тобі та захистити тебе від будь-яких бід. Я знаю, що ти можеш і сама це зробити, але мені однаково важливо запитати твою думку перед тим, як нашкодити Кано. Я хвилююся, щоб це на тебе не вплинуло і ти не відсторонилася від нас.

— Мені начхати, що ти робитимеш.

— Ребекко, — суворо промовив Фернандо. — Не відповідай зараз. Тобі потрібен час, щоб переварити це все.

— То якого біса ти взагалі показав мені це відео, якщо знав, що мені буде важко на це дивитися?

— Тому що нам треба бути впевненими, що ти не зливатимеш інформацію їм, — відповів Лівіо, який у цей час спиною притиснувся до стіни і схрестив руки на грудях.

— Мені потрібен час, щоб подумати про все це, — я різко підвелася й вийшла з кабінету.