Дивлюсь у його очі, а бачу твої
І слова звучать якісь отруйні.
З його уст линуть холодні птахи,
А з твоїх звучали казки.

Чому ж тоді обрала синицю,
Не зберегла свою ж зіницю?
Тепер лише дивлюсь на журавля в небі,
Мріючи потримати його в руці...

Дивлюсь в його очі та не бачу тепла -
На душі аж влітку зима.
І так хочеться повернутися в твою весну,
Але вже журавель в пошуках іншого добробуту.

Більше ніколи не почути твоїх казок,
Не зробити в безтурботне дитинство крок.
Тому дивлюсь на рідних, холодних птахів,
Згадуючи різноманітний шум чужих звуків.

Намагаюся забути щасливе минуле наше,
Поставити мітку на спільне фото: «чуже»,
Але погладжуючи у руках синицю -
Мрію сховатись у глибоку криницю.

Мрію тихо листати пошарпаний альбом,
Де журавель в руках не здавався б сном.