Скільки ще сліз я маю пролити,

Щоб зрозуміти що НАМ не жити?

Скільки болю маю на одинці пережити,

Щоб нарешті тебе із життя викреслити?

І говорять всі, що ми далеко не щаслива пара

Та й мені зрозуміло, що ти за гріхи мої кара...

Але чомусь серце вперто продовжує битись

Там, де варто вже давно різко зупинитись.

Тому скільки ще крові я маю пролити,

Щоб нарешті тебе із думок відпустити?

Скільки я ще маю стрічок собі ж написати,

Щоб нарешті крапку велику намалювати?

І каже мені навіть мозок, що це того не варте,

Але я все вмовляю його, вже не вчетверте,

Що це останній, раз остання сльоза,

Що це остання кров, остання сумна проза...