Закохайся у мене в грудні,
Співаючи пісні зимові, пісні народні.
І на очах у всіх родичів
Скажи, що не боїшся батьків.

Потім подивись на мене,
Лікуючи поцілунком чоло простуджене.
А якщо ні, то чекатиму в лютому -
У тому місяці холодному і чужому.

Хоча б в один день морозний зігрій,
Подаруй мені щастя і порцію нових мрій!
Чотирнадцятого числа квіти літні подаруй,
Скажи ж моєму серцю: «Коханням спалахуй!».

Ну чи в квітні, в перших числа прийди -
Пожартуй про кохання, тендітно обійми.
А потім цукерочку дістань з кишені,
Запроси гуляти по весні зеленій.

Не хочеш? Тоді може в червні,
Коли буяють дерева, даруючи ще більше зелені?
Тим паче літо на вулиці -
Пар багато купається в прохолодній річці.

Й уяви, що ми одні з них -
З тих пар веселих, але мовчазних.
Буде сумно, якщо червень не в твоєму смаку…
Тоді можна я вже сама до тебе у вересні прийду?

Дам ясно зрозуміти, що лише тебе хочу кохати,
Що лише з тобою готова життя будувати.
Далі все щастя буде в твоїх руках,
Адже не покажу більше почуття в інших місяцях.

В крайньому випадку чекатиму в грудні,
Ковтаючи сльози, що через кохання печальні.
Проігноруєш запрошення – змовчу,
Відсутність твою в житті прийму.

Єдине, що вибачитись щиро хочу,
Адже я вже рік коло тебе ходжу,
Думаючи в який місяць тобі буде зручно прийти -
Мене по рідному тихенько обійняти.

Так от, вибачаюсь, що закінчились місяця,
Так і не запаливши щастям серця.