Ти почав приходити мені у снах,
Заплутуватися вітром у косах,
Чеплятися морозом за пальці,
Траплятися людьми на кожному кроці.

І все б нічого: Бог знову зведе людей,
І все б нічого: слово, друге, блиск очей,
Але тут не допоможе доля, молитва,
Не допоможе з суперником битва.

Тому я мовчки зірву дві троянди,
Підійду до нашої холодної веранди,
Вкотре вибачусь, виплачусь, прощу:
Троянди ті по вітру для тебе пущу.
І швидко піду, приляжу, міцно засну,
Щоб знову у сні відчути нашу весну...