Вірш. Війна
Этот стих будет первый... Именно он должен открыть первую страницу...
╔╦══• •✠•❀•✠ • •══╦╗
Душа у темряві
Загублена навіки.
Краплина крові
Застигла на землі.
І шум верби,
Над річкою схилившись,
Спустила коси
В золото води.
Пішов герой,
Китайкою повитий,
А на вустах
Застигли ті слова
З якими в бій ішов,
На смерть...
Останній подих
Відлетів до неба.
Останній крик,
Що линув з вишини,
Затих, замовк,
Скінчився.
Немає більше тих,
Хто землю боронив.
Немає , не повернуться ніколи.
На небі вже вони,
І дивляться на нас.
Сльоза біжить
Із їх очей блакитних.
І подають вони
Дощем рясним із неба.
І серце затихає
І мрії полетіли
Далеко ввись.
Ми пам'ятаєм
Останні їх слова:
«За Україну, за землю рідну,
Віддали ми життя.
Цей вірш написаний українською мовою и не може мати аналогів російською. Це - частиночка душі України.
Bạn đang đọc truyện trên: AzTruyen.Top