Рада приветствовать постоянных и новых читателей Бабочки! Из количества просмотров могу сделать вывод, что проект интересен, а потому прошу не стесняться рекомендовать его знакомым и высказывать свои пожелания и мнения. Можно в личных сообщениях, если не решаетесь здесь.

Попрошу также проявлять вежливое отношение к другим читателям и корректно высказывать свои размышления.

Что ж, в этой главе я решила продолжить тему профессий, а точнее, как отличить, кто перед тобой: психолог, психотерапевт или самозванец. На это меня натолкнули вопросы одного из читателей и несколько видео, которые очень вовремя мне предоставили полезные каналы ютуба (ссылки дам ниже).

Итак, одна из читательниц переживала, кто может быть психоаналитиком: любой имеющий многолетний опыт психолог или только психотерапевт со специализацией в психоанализе? Сразу скажу — второй. А в подтверждение своих слов я приведу некоторые цитаты с наглядными примерами из видео «Вся правда об обучении/Лина Дианова психологический портрет» психолога Алены Егоровой, которая имеет образование психоаналитика.

«Кто не знает, кто такая Лина Дианова [я не знала до этого видео], то скажу, что сама она себя называет «клиническим психологом» и «гештальт-терапевтом». И именно в этом оказалась загвоздка. После одного не сильно понятного её аудитории сообщения о том, что человеку, который решил покончить с собой, психотерапевт должен сказать: «Ну иди и умирай тогда» (©Лина Дианова).

Позже одна девушка раскопала, что якобы у неё вообще нет квалификации гештальт-терапевта. Я решила расставить точки над і, потому что у меня есть квалификация гештальт-терапевта, я закончила ту самую вторую ступень, которой нет у Лины Диановой, в гештальт-подходе, 700 часов, и есть первая ступень — 150 часов, которая есть и у Лины, но у Лины в сертификате 100 часов (сертификаты есть в видео)...

Есть ли у Лины право называться гештальт-терапевтом? Как устроено обучение в данном подходе? Что такое первая ступень в гештальт-институтах? Первая ступень — это групповая терапия, там ничему не учат, там студенты не приобретают знания о том, как работать с клиентом. Они сами являются клиентами групповой терапии. Это нужно для того, чтобы познакомиться с методом, прочувствовать его на себе, больше осознавать свои процессы, это очень важно. Чтобы потом отделять свои процессы от процессов клиента... Далее следует вторая ступень, она длится четыре года, и это уже именно обучение гештальт-подходу (теория, методы работы с клиентом). Наряду с этими семьюстами часами было ещё много требований: много часов личной терапии, множество часов групповой терапии, супервизия* личная, супервизия групповая, плюс тридцать протоколов* с описаниями того, как ты работаешь с клиентами, именно по ним супервизор оценивает твою работу.

На протяжении обучения мы не имели права называть себя гештальт-терапевтами вплоть до получения диплома...»

Дальше идет анализ действий Лины. Кому интересно видео полностью, ознакомитесь сами, название и ссылки есть.

Насчёт психоанализа работают все те же правила: многолетнее обучение, личная терапия, сотни часов работы с клиентами — чтобы иметь право получить квалификацию психоаналитика. И если клиент не уверен в том, кто перед ним, диплом не висит на стене, то он имеет полное право попросить показать документы об образовании. Клиент тоже ответственен за то, кого выбирает для психологической услуги.

В другом ролике «Сатья Дас/Прием с сумкой» Алена Егорова также анализирует и поясняет мотивы поведения известного в медиасфере товарища. И снова же напоминает, что диплома о хоть каком-нибудь образовании в сфере психологии у него нет. А это единственный верный критерий.

Также мне понравился обзор на канале украинского психолога, который в одном из роликов показывает свой диплом. Его видео называется «Психолог смотрит психологов в Tik Tok». Не буду его цитировать, тому, кто захочет увидеть полную версию — дам ссылку. Хочу только обратить внимание на то, что он упоминает коучей — одну из популярных сейчас профессий. Уточню, что коуч не равно психолог, хотя некоторые понятия из психологии они используют. Так вот, обучиться коучингу может любой человек с базовым высшим образованием, не обязательно психологическим. Там работают другие методы.

Есть ещё профессии, так сказать, на стыке с психологией, в которых используются знания и методы данной науки. И для таких профессий, как медиатор, конфликтолог, социальный педагог, социальный работник базовое психологическое образование может только пойти на пользу, но не является обязательным.

*Протокол консультации/диагностики — один из основных документов в работе психолога/психотерапевта. Некоторые протоколы являются конфиденциальными и должны храниться в сейфе. Некоторые можно предоставлять по требованию, в них только общая информация. Все протоколы хранят до пяти лет.

*Супервизия — это работа психолога (супервизанта) с более опытным коллегой (супервизором). Он помогает разбирать сложные ситуации из практики, а во время обучения проводит сессии для тренировки. Наиболее известна и супервизия в , а также супервизия методом однако брать супервизии желательно любому профессиональному психологу и психотерапевту вне зависимости от теоретического подхода. В моей книге данный вид работы не описан, но есть небольшое упоминание во второй части «Проект Отражение» об одном из принципов работы с коллегами. Если бы оказалось, что Альбине нужен не личный совет, а профессиональный в работе с клиентом, то ей за помощью нужно было бы обратиться к супервизору. Потому София сначала немного засомневалась, так как она не имеет квалификации супервизора.

***

Рада вітати постійних та нових читачів Метелика! З кількості переглядів можу зробити висновок, що проєкт цікавий, а тому прошу не соромитись рекомендувати його знайомим та висловлювати свої побажання та думки. Можна в особистих повідомленнях, якщо не наважуєтеся тут.

Попрошу також виявляти ввічливе ставлення до інших читачів та коректно висловлювати свої міркування.

Що ж, у цьому розділі я вирішила продовжити тему професій, а точніше як відрізнити, хто перед тобою: психолог, психотерапевт чи самозванець. На це мене наштовхнули питання одного з читачів та кілька відео, які дуже вчасно мені надали корисні канали ютубу (посилання дам нижче).

Отже, одна з читачок переживала, хто може бути психоаналітиком: будь-який психолог, який має багаторічний досвід, або тільки психотерапевт зі спеціалізацією в психоаналізі? Відразу скажу – другий. А на підтвердження своїх слів я наведу деякі цитати з наочними прикладами з відео «Вся правда про навчання/Ліна Діанова психологічний портрет» психолога Олени Єгорової, яка має освіту психоаналітика.

«Хто не знає, хто така Ліна Діанова [я не знала до цього відео], то скажу, що сама вона себе називає «клінічним психологом» та «гештальт-терапевтом». І саме в цьому виявилася проблема. Після одного не дуже зрозумілого її аудиторії повідомлення про те, що людині, яка вирішила накласти на себе руки, психотерапевт повинен сказати: «Ну йди і вмирай тоді» (©Ліна Діанова).

Пізніше одна дівчина розкопала, що нібито вона взагалі не має кваліфікації гештальт-терапевта. Я вирішила розставити крапки над і, тому що у мене є кваліфікація гештальт-терапевта, я закінчила той самий другий ступінь, якого немає у Ліни Діанової, у гештальт-підході, 700 годин, і є перший ступінь — 150 годин, який є і у Ліни, але в Ліни в сертифікаті 100 годин (сертифікати є у відео)...

Чи має Ліна право називатися гештальт-терапевтом? Як влаштовано навчання у цьому підході? Що таке перший ступінь у гештальт-інститутах? Перший ступінь — це групова терапія, там нічого не вчать, там студенти не набувають знання про те, як працювати з клієнтом. Вони самі є клієнтами групової терапії. Це потрібно для того, щоб познайомитись з методом, відчути його на собі, більше усвідомлювати свої процеси, це дуже важливо. Щоб потім відокремлювати свої процеси від процесів клієнта... Далі слідує другий ступінь, він триває чотири роки, і це вже саме навчання гештальт-підходу (теорія, методи роботи з клієнтом). Одночасно із цими сьомастами годинами було ще багато вимог: багато годин особистої терапії, безліч годин групової терапії, супервізія* особиста, супервізія групова, плюс тридцять протоколів* з описами того, як ти працюєш з клієнтами, саме за ними супервізор оцінює твою роботу.

Протягом навчання ми не мали права називати себе гештальт-терапевтами до отримання диплома...»

Далі йде аналіз дій Ліни. Кому цікаво відео повністю, ознайомтесь самі, назва та посилання є.

Щодо психоаналізу працюють ті самі правила: багаторічне навчання, особиста терапія, сотні годин роботи з клієнтами — щоб мати право отримати кваліфікацію психоаналітика. І якщо клієнт не впевнений, хто перед ним, диплом не висить на стіні, то він має повне право попросити показати документи про освіту. Клієнт також відповідальний за те, кого обирає для психологічної послуги.

В іншому ролику «Сатья Дас/Прийом із сумкою» Олена Єгорова також аналізує та пояснює мотиви поведінки відомого у медіасфері товариша. І знову ж таки нагадує, що диплома про хоч якусь освіту у сфері психології у нього немає. А це єдиний правильний критерій.

Також мені сподобався огляд на каналі українського психолога, який в одному з роликів показує свій диплом. Його відео називається «Психолог дивиться психологів у Tik Tok». Не цитуватиму його, тому, хто захоче побачити повну версію — дам посилання. Хочу лише звернути увагу на те, що він згадує коучів — одну з популярних зараз професій. Уточню, що коуч не дорівнює психологу, хоча деякі поняття з психології вони використовують. Так от, навчитися коучінгу може будь-яка людина з базовою вищою освітою, не обов'язково психологічною. Там працюють інші методи.

Є ще професії, так би мовити, на стику з психологією, в яких використовуються знання та методи цієї науки. І для таких професій, як медіатор, конфліктолог, соціальний педагог, соціальний працівник базова психологічна освіта може піти на користь, але не є обов'язковою.

*Протокол консультації/діагностики — один із основних документів у роботі психолога/психотерапевта. Деякі протоколи є конфіденційними і мають зберігатися у сейфі. Деякі можна надавати на вимогу, у них лише загальна інформація. Усі протоколи зберігають до п'яти років.

*Супервізія — це робота психолога (супервізанта) з більш досвідченим колегою (супервізором). Він допомагає розбирати складні ситуації із практики, а під час навчання проводить сесії для тренування. Найбільш відома психоаналітична супервізія та супервізія у гештальт-терапії, а також супервізія методом балінтівських груп, проте брати супервізії бажано будь-якому професійному психологу та психотерапевту незалежно від теоретичного підходу. У моїй книзі даний вид роботи не описаний, але є невелика згадка у другій частині «Проект Відображення» про один із принципів роботи з колегами. Якби виявилося, що Альбіні потрібна не особиста порада, а професійна у роботі з клієнтом, то їй за допомогою потрібно було б звернутися до супервізора. Тому Софія спочатку трохи засумнівалася, тому що вона не має кваліфікації супервізора.