— Ти повинен запам'ятати, що Ноа омега, — причитала блонді. — Навіть, якщо вона веде себе і виглядає, як альфа. Ти повинен бути ніжним і приборкувати свої таємні фантазії.

— Ось саме тому в тебе немає хлопця, Ро, — закотив очі Чонін, відпиваючи зі свого келиха.

Скільки часу пройшло з того моменту, коли Вебер прийшла на вечірку? Перепити Чіміна не вийшло, поруч з ним вона виглядала п'яною в гімно, коли він в свою чергу був тверезішим за тих, хто сьогодні не пив і зараз спав вдома в теплому ліжечку. І Ноа могла б, але годинник вже показував одинадцяту, а отже шлях до гуртожитку їй замовлений. Хіба що через вікно. Закрите, матір-твою-навіщо-ти-це-зробила, вікно.

Пак долив чергову порцію текіли і поставив поруч з Ноа. Вони сильно не розмовляли, але він точно намагався її саме споїти. Косі погляди не допомагали, бо хлопець на них не реагував.

— Я більше не можу це слухати, — встав зі свого місця Юнгі, який за цей час встиг перебратись ближче до Розе. — Якщо що, шукайте мене на кухні. Ро, для тебе мене не існує, поки не перестанеш розповідати мені, що і як робити.

— Але ти повинен знати, як себе вести зі своєю дівчиною! — ображено крикнула блонді вслід Міну. — А ти, Чонін, мовчав би. Твоя колишня розповідала ще під час ваших стосунків, що ти був наймилішим альфою у світі під час її тічки.

Хазяїн квартири моментально почав оглядатися на Ноа з Чіміном, які були повністю зосереджені на столі та шотах текіли, нічого не помічаючи ззовні. Та і інші не звертали уваги на те, що коїлось. Чонін показово перевірив телефон, ніби дивлячись час і хитро посміхнувся.

— Не псуй мені репутацію, Ро, — підтиснув губи хлопець. — Донхьок написав, що вони підготували все для бір-понгу. Хто зі мною?

— Я, — підняла руку блонді, кидаючи рідкі погляди на Чіміна. — Мені треба напитися.

Ноа дуже хотілось сказати Розе, що з закоханістю їй точно не повезло. Сподобався б їй Мін і все було б дуже просто, та і він би був згодний бути ніжним і... як вона сказала? Приборкувати таємні фантазії? Мило.

— Твоя черга, — промовив Чімін, коли вони залишились вдвох на диванчиках.

— Господи, ти реально ненавидиш мене тому, що тебе кинула? Зламала твоє его?

Для повноти картини не хватало тільки гикнути. Було б, як в серіалі чи фільмі, коли головна героїня напивається і витворяє дуже дивні речі. Прямо, як Ноа зараз, яка вже шукала телефон в сумочці, щоб написати Юнгі і той її забрав. Кудись. Бажано, аби він знав спосіб відкрити вікно в її кімнату і впхнути туди її п'яне тіло.

— Розтрощила вщент, — закотив очі Чімін. — Ти мені подобалась. Я гадав, що ти моя істинна. Знаєш, кажуть, якщо твоя пара відмовляється від тебе, то тебе ламає зсередини. Саме це я і відчував. А тепер ти ось так просто і легко переключилась на Юнгі.

— Порозповідай мені тут, — підхопила стопку Ноа і залпом випила, геть забувши і про сіль, і про лайм. — Жодного разу не відчувала твого запаху.

— Зате я відчував і без запаху.

— Давай чесно, з чого ти вирішив, що це я?

Повисла хвилинна тиша. Точніше, музика так і грала, люди навкруги так і розмовляли, але вони з Паком мовчали. Хлопець дивився на Ноа і ніби не міг зрозуміти, як вона не бачила очевидного, що бачив він!

— Ти зараз сміятись будеш, — пробуркотів Чімін, але Вебер почула і впевнено покачала головою. — Мама відвела мене до шаманки і та сказала, що я познайомлюсь з іноземкою в тому році, і що ця дівчина моя істинна. Буквально через декілька днів я зустрів тебе.

У Ноа щелепа відпала. Він реально повірив якійсь шаманці? Ні, ну дещо могло зійтись, не посперечаєшся, але в цілому... хто в наш час довіряє подібним гаданням якихось шахрайок? Ні, його з матір'ю точно обдурили.

— Знаєш, мені шкода усіх тих дівчат, яких ти міняв перед цим, мов рукавиці. Не думав, що серед них могла бути та сама? Я б не здивувалась.

— Дякую, завдяки тобі я зараз майже ні з ким з дівчат і не спілкуюсь, — огризнувся Пак, ніби випльовуючи це зізнання. — Серйозно, в мене є тільки одна омега для гону.

Це він так її розчулити хотів? Тоді б сказав, що взагалі не спілкувався з жінками, а в потрібний момент користувався послугами іграшок з секс-шопу. Ну а чому ні? Це як раз було б дуже зворушливо і вона б його навіть пожаліла.

— Я краще піду, — встала зі свого місця Ноа, хитаючись. — А то Юнгі пропаде, як повітряна кулька в небі, а мені ще якось у вікно залазити.

— Не дуже сподівайся, що в тебе з ним щось вийде.

Знов огризнувся. Ноа навіть уваги не звернула. Тільки відходячи від дивану — так, щоб він Чімін не бачив, — перекривляла його слова. Вийде чи не вийде, яка різниця? Ні, взагалі-то різниця була, але... мозок відмовлявся думати і розуміти, що і хто хотів сказати цими словами. Вона і без Пака знала, що з Юнгі буде дуже складно.

Такий не закохається просто так. Такий не буде смиренно чекати, коли затоплять його оборону і виведуть на сонце, щоб забрати собі. Такий не буде чекати, поки хтось прийде за ним. Такому ідеально самому.

О, на філософію потягнуло!

Мін знайшовся на кухні, де і обіцяв бути. Застрибнув на барний стіл і сидів в телефоні, попиваючи пиво. Він взагалі пив сьогодні щось вище градусом? Чи тільки дивився, як це робила Ноа та інші?

— Юнгі, — Вебер підійшла впритул і стала між його ногами. — Ти вмієш зламувати замки на вікнах?

Альфа відволікся від свого телефону, моментально сховавши той у кишеню джинсів. В погляді читалось відверте питання, чому омега взагалі цікавилась подібним. А ще він скривився, коли зазирнув їй у вічі. Ніби йому не подобалось, що вона п'яна.

— Я тобі зараз по носу дам.

Чи то серйозно, чи жартуючи. От тільки погляд був надто зосередженим і ніби розлюченим. Напевно, йому все-таки не сподобалось, що вона пила. Ах, як шкода, прямо не описати словами наскільки!

— А що саме даси?

Юнгі склав середній та великий пальці — зімітував неправильне «окей», — підносячи до її носа внутрішньою стороною долоні доверху. Ніби прямо зараз збирався клацнути її таким чином.

— Ось це.

Ноа п'яно розтягнулась в посмішці на цей жест і показала правильно складені пальці, тільки повернувши руку тильною стороною вверх.

— А я думала в Кореї ось так гроші показують.

Юнгі почав реготати, побачивши цей знак. Добре, що нікого в кухні не було. І що це таке, що вона увесь вечір тільки і робить, що видає з себе клоуна!

— Гроші у нас показують ось так, — великий і вказівний пальці зійшлися в жесті тильною стороною долоні вниз. — А те, що ти показала, означає анус.

Дякувати Богу, що це бачив тільки Юнгі і в нього немає жодного підтвердження. Тільки на словах. Ну хто йому повірить? Особливо після того, як в понеділок розійдуться чутки про його молодшого друга. Чи маленького? Що саме Ноа там наплела Шень? А то вона і сама вже не пам'ятала.

Ну нічого. В понеділок згадає.

— Мда, не дуже в тебе виходить закохувати в себе.

Згодна. На Міні може і подіяло б те, як вона вела себе з іншими раніше, але чомусь не хотілося. Не моглося, а потім не хотілося. Так, ось це буде точним формулюванням. Ноа повільно моргала, дивилась в очі навпроти і намагалась зрозуміти, чому в її голову лізли дивні думки. Чому він вічно ржав з неї, але ніколи не посміхався саме їй? Вебер помічала декілька разів, що в університеті Юнгі посміхався деяким дівчатам.

Але тільки не їй.

— Так кажеш, ніби ти це постійно робиш.

Закотила очі, натякнула. Що відповість на це? Як відкрутиться? Навіть цікаво.

— Ні, тільки по суботах, — з усією серйозністю, і для підтвердження ще і головою покачав.

— Сьогодні п'ятниця.

Ноа добре пам'ятала, який сьогодні день тижня, адже Юнгі завжди приходив до неї по п'ятницях. Два тижні! Господи, в неї ще два з половиною місяці, а вона навіть з місця не здвинулась.

— Ще, — Мін глянув на годинник в телефоні, швидко дістаючи той з кишені, — якихось двадцять хвилин, і я закохаю тебе в себе.

Тут Ноа треба було розсміятися, але вона тільки сглитнула і втупилась поглядом в хлопця. Як це він хотів зробити? От так просто взяти і закохати? В нього є якісь секрети? Так, стоп, щось пішло не так. Вебер нахмурилась і поклала долоні Міну прямо на стегна.

— Ти і так мені подобаєшся, забув?

Погляд Юнгі опустився до дівочих долонь. Тяжкий видих і очі знову вернулися спостерігати вогники від лампи в очах навпроти. Це він так їй казав, щоб вона руки прибрала подалі від його тіла?

— Тоді віддайся мені, грейпфрутику, — нахилився ближче до дівчини Мін.

— В сенсі? Ти хочеш зайнятись сексом?

В Юнгі розширились ніздрі, а сама Ноа знову зловила легкий аромат хвої. І очі його на секунду блиснули жовтим, прямо як в той раз. Все-таки в нього хороші духи. Треба буде спитати, як вони називаються. Може, попшикає ними подушку? Так, хвате, здається, її реально заносило кудись не туди.

— Забудь, — покачав головою Мін, відкидаючись на руки позаду. — Ти не втомилась? Я вже спати хочу.

— Я тому і питала, чи вмієш ти зламувати замки на вікнах, — прохникала дівчина. — Нас до мого гуртожитку не пустять через головний вхід, а вікно я закривала перед виходом. Нахабно, але, може, нам виділять кімнату тут?

— В нас є де ночувати.

Втомлено. В Юнгі був погляд з поволокою, як в Ноа, коли вип'є кави і потім увесь день ходить, ніби випила не менше пляшки вина.

— Де?

— Чімін залишається тут, — альфа перевів погляд на телефон, щось перевірив і заблокував. — Він завтра їде в Пусан до батьків, тому речі брав з собою і ночувати буде тут. Хвилин п'ять тому відписався, що пішов спати. Наша з ним кімната в гуртожитку вільна, а нашому коменданту все одно, хто приходить і уходить, аби всі живі були.

— Тобто ти хочеш, щоб я спала в тебе в кімнаті? — у відповідь Юнгі кивнув. — Але я не хочу спати на підлозі.

Тиша висіла не більше хвилини. Мін знову опустив погляд на дівочі руки і, напевно, все-таки не витримав. Під'їхав ближче до краю, утримав Ноа за зап'ястя і схрестив її руки в замок за своєю спиною. Тепер це виглядало так, ніби вони обіймалися. А Вебер тільки те і робила, що намагалась подумки протверезіти, тому що подібні дії зі сторони альфи чомусь п'яніли ще більше. Ось тобі і вплив алкоголю.

— Ти будеш спати зі мною, — і погляд такий серйозний і сумний. — В моєму ліжку.

— Як скоро в тебе гон?

Єдине, що прийшло в голову в цей момент, щоб хоч якось вийти з цієї ситуації. Хоча скоріше таким питанням вона тільки гірше зробила, адже погляд навпроти став жаркішим. Зіниці розширились, очі забігали по дівочому обличчю.

— Приблизно через місяць, — так чесно відповідав. — А тобі нащо?

— Розуміти, коли закривати вікно, щоб ти нічого не отримав.

Відштовхнулась і відійшла на безпечну відстань, як їй здавалось. І правда, навіщо їй інформація, коли там в нього гон? Вона намагалась закохати його в себе, а не провести декілька ночей в його ліжку. Хоча сьогоднішню походу проведе все-таки.

Юнгі більше нічого не казав, просто сплигнув зі свого місця і підхопив зап'ясток Ноа, щоб увести подалі з цього місця. Тільки на виході зупинився, шукаючи щось поглядом, та не знаходячи.

— Ти так і прийшла чи щось накидувала зверху?

— Кофту. Он вона висить.

Не більше хвилини і на Ноа обережно надівали потрібний предмет одежі. А ще через декілька хвилин вони йшли по вулиці до чоловічого гуртожитку. Не так далеко від місця проведення вечірки, як якби їм треба було повертатись до кімнати Вебер. Не більше десяти хвилин, щоб опинитись в обителі хлопців, пройти повз коменданта, що провів їх поглядом, але нічого не сказав, та опинитись в кімнаті на четвертому поверсі.

Максимально чисто. Кімната на диво охайна і прибрана. Більша за ту, в якій жила Ноа, бо розрахована вже на двох. Мін стояв позаду омеги, але його присутність надто сильно відчувалась. Особливо, коли підійшов ближче, провів долонями по дівочим плечам, а потім просто обійшов Вебер, проходячи далі в кімнату. Тепер надто сильно відчувалась тільки його відсутність.

— Одразу спати чи хочеш в душ?

Не обертаючись, проходячи до самого свого ліжка. Ноа вгадала, що його було зліва, звідки з маленького коридорчику вид не відкривався, якщо не пройти далі. Скільки дівчат були в цій кімнаті, коли приходили не до Чіміна, а до Юнгі? Скількох з них він залишив в пам'яті?

— Спати, — роззулась і підійшла ближче до вже сидячого Міна. — Дай мені якусь футболку чи майку, в чому можна спати. Мені і щось старе підійде.

Юнгі кивнув, підіймаючись зі свого місця. Тиша була максимально дивною, навіть якоюсь незручною. Хотілося щось зробити, сказати. Може, тому Ноа зняла з себе кофту, обережно склала і прийнялась за інші елементи одежі, коли...

— Можу дати майку зі старої форми...

... коли Мін обернувся з тканиною в руках.

— Краще знайти футболку, — відвернувся і продовжив перебирати свої речі, максимально обережно, щоб не зруйнувати порядок, — і шорти.

— Мені підійде.

Ноа буквально вихватила у Юнгі майку з рук, натягуючи ту на себе. Вона виявилась довгою і прикриваючою п'яту точку, доходячи до середини стегна, тому Вебер не бачила проблеми. Мін нічого не сказав, просто підхопив свої речі, в яких зазвичай спав і пішов у ванну. Напевно, хотів в душ, хоча на протязі наступних трьох хвилин вода не вмикалась.

Альфа вийшов з ванної кімнати зі складеними речами і поклав їх поруч з одежею Ноа. Переодягнувся в якісь шорти і білу футболку — ось і весь набір. Мін заліз під ковдру, де вже лежала омега, і просто дивився. Світло вже було вимкнене, коли він дійшов до ліжка — Вебер вимкнула.

Дівчина не могла зрозуміти, чому те саме бажання зробити хоч щось, аби розірвати тишу, було настільки нестерпним. Тому потягнулась рукою до обличчя альфи, прибрала одну з прядок, що спадала на щоку, заправила за вухо.

Скільки вони так пролежали? П'ять хвилин? Десять? Юнгі тепер буквально ластився до долоні Ноа, з усім «страхом» прикриваючи очі і легенько, ніби випадково, торкаючись губами дівочої шкіри.

З сусідньої кімнати почулись стогони. Цікаво, Мін вб'є власника цього безладу, через який вони з Ноа тепер втупились одне в одного поглядами? Такі здивовані. І знову цей хвойний запах. Тепер набагато сильніше, бо до цього були тільки легенькі нотки, які можна було сплутати з чимось. Вебер лягла на правильну подушку?

Ще хвилин п'ять і прохання із сусідньої кімнати не зупинятись, пришвидшитись і погодження, ледь не крики «так», щоб усі чули. Ноа закусила губу. Давно в неї нікого не було, тому чути подібне якось... хотілося також.

— Юнгі.

— М-м-м?

Він дивився прямо на неї, трохи хмурячись і, напевно, теж борючись з власними бажаннями. Наскільки він зараз був збуджений? Бо дихав він доволі тяжко.

— Забудь на ранок те, що я збираюсь зробити.

Короткий кивок і Ноа штовхнула Міна, щоб той опинився на спині. Все, щоб поцілити в альфові губи. Сміливо і безкомпромісно. Буквально на декілька секунд. Облизати чужі губи і видихнути у привідкриті вуста.

— Мало.

— Що?

Не зрозуміла. От тільки відповідь отримала діями. Тепер вона лежала на спині, а Мін володів її губами. Грався язиком, відтягував то нижню, то верхню, ніби дорвався нарешті. Руками проходився по дівочому тілу, стискав стегна і талію, давив подушечками на крихкі ребра. Краєчками нігтів діставав до грудей, та не дозволяв собі піти далі.

Тільки рикнув в поцілунок і відірвався, влягаючись на спину. Не більше двох секунд приходив в себе, щоб встати з ліжка і забрати з ліжка Чіміна подушку. Ноа помітила, що він влігся на підлогу тільки, коли змогла надихатись повітрям і зрозуміти, що їй знову стало пусто.

— Юнгі.

— Спи, будь ласка. Тобі завтра буде складно вставати, а я, як ти просила, вже все забув.

Ноа опустила погляд і відвернулась в інший бік. Образливо, зовсім трішки.