— Він шикарний!

Розе схвильовано тикала пальцем прямо в екран телевізору, де був якийсь американський актор, який грав у серіалі, що вони дивились. Ноа скептично підіймала брови, Юнгі не реагував ніяким чином, зате Чімін з лихвою покривав усі недоліки мовчання другої пари.

— Я прочитав, що він гей.

— Та бути такого не може! — схрестила руки на грудях Ро і повернулась до Пака усім корпусом. — Як би він тоді відігравав роль альфи, та ще й цілувався з дівчиною?

— А в чому проблема? — не витримав Юнгі.

— Тут в статті, де він давав інтерв'ю, написано, що він зізнався, — тикнув Чімін пальцем в екран телефону і блонді моментально забрала його до рук, щоб прочитати самотужки. — Він сам сказав, що він взагалі-то омега і йому подобаються хлопці. Невже це настільки дивно?

— Ні, — понуро відповіла Розе і віддала телефон. — Я просто не розумію цей світ. Чому такі шикарні неймовірні чоловіки люблять інших чоловіків? А раптом його істинна буде жінкою? Це взагалі буде несправедливо! Тоді вони обоє страждатимуть!

— Тобі треба писати романи, Ро!

Ноа відсалютувала чашкою з майже допитим чаєм і перевела знову усю свою увагу на екран телевізору. Ким би там не був цей актор, але грав він і справді грандіозно. Прямо з фанфарами, можна сказати. Цей серіал був буквально більше схожий на знущання над глядачами, адже в ньому усе перебільшували настільки, що огидно було дивитись.

— Напиши сценарій для майбутнього серіалу, — кивнув Юнгі, дістаючи телефон, — і відправ їм. Я б краще подивився на історію гея-омеги, якому в істинні дісталась дівчина.

— Дякую за підтримку, — пробубоніла Розе. — Я завжди знала, що ви мене любите.

Похнюпившись, блонді більше не розмовляла і не намагалась хоч щось пояснити, хоча, якщо кинути погляд і придивитись, їй дуже хотілось. Ноа навіть помітила, як Ро не реагувала на Чіміна, який намагався пригорнути її до себе. За місяць ці двоє нібито щось вияснили, але мовчали і нічого не говорили до останнього. Тобто навіть сьогодні, навіть зараз. Хоча було видно, як вони тягнулись одне до одного.

— Ти чого так посміхаєшся? — прошепотів Юнгі. — В серіалі ж сумний момент.

— Придивись праворуч.

Мін повністю відволікся від телефону і подивився, куди сказала Ноа. Йому вистачило декількох секунд, щоб зрозуміти усю ситуацію і якось хитро усміхнутися.

— Ви б вже усамітнились, — ніби спеціально гучно сказав Юнгі. — Серйозно, тут же люди.

— Типу, Чоніна немає і ти вирішив, що нам не вистачає його підколів? — гмикнув Чімін. — На себе б подивився. Ти коли останній раз сексом займався?

— А ти?

Ноа з Розе переглянулись і разом видихнули. Їм якраз було куди краще знати, наскільки давно і в кого було. Вебер за місяць так і не дозволила Юнгі більше, ніж поцілунки, хоча таким чином знущалась не тільки над ним. А Ро досі боялась, що в Чіміна не дуже серйозні наміри, навіть якщо від нього більше не пахло тією омегою. Від нього взагалі більше ніякою омегою, окрім неї самої, не пахло.

— Був би тут Чонін, зараз би над вами обома знущались, — зробила останній ковток чаю Ноа і поставила чашку на стіл. — Хочете, я можу набрати?

— Ні.

— Дякую.

В один голос. Обидва розвернулись в різні боки, ткнулись в свої телефони і більше явно не мали намірів розмовляти. Тепер ображених стало на два більше. А отже залишалась тільки Вебер, якій просто неймовірно набридло дивитись серіал з настільки лайновим сюжетом, що аж зуби зводило.

Тому вона закотила очі і встала зі свого місця, бажаючи піти кудись на кухню, аби заварити собі ще одну чашку чаю. Цікаво, а якщо вона запропонує Юнгі піти кудись прогулятися, він погодиться? Може, хоча б до гуртожитку пішки? Була лише п'ята година вечора, серйозно.

— Ти досі на нього ображаєшся?

Розе зайшла за Ноа зі своєю чашкою в руках і натягнутою посмішкою. Просто питання заради інтересу, нічого більше. Дівчина взагалі йшла також робити собі чай, тому вони просто зустрілись в одному місці, що не дивно.

— Я досі йому не довіряю.

— Ти ж знаєш, як дивно це виглядало, — по-доброму засміялась Ро. — Ну, коли ви майже розійшлись. Хіба не він повинен був приїхати до тебе і просити вибачення?

— Я б не простила, — покачала головою Ноа, натискаючи кнопку на електричному чайнику. — Сама не знаю, чому вирішила поїхати до нього і його сім'ї, але просто відчувала, що саме так в мене з'явиться причина його вибачити. Інакше, не стала б навіть слухати, хто б там що мені не розповідав з вас. Та і зараз не назвала б наші стосунки... романтичними? Ми скоріше, як ви з Чіміном, друзі, які ніяк не перетнуть кордон.

— Будеш це виправляти?

Розе малювала пальчиком по краю чашки дивний малюнок, щось відстукувала, виглядала так, ніби вивідувала інформацію, яку потім доложить Юнгі. Напевно, Ноа і рада була відповісти ось так просто на питання і дивитись, що саме буде далі. Чи станеться так, як їй би хотілося?

— Ні, — знову покачала головою Вебер і посміхнулась. — Ми вже вирішили, що виправляти це буде він.

— Хоча ти теж винна?

— Хоча я теж винна, — підтвердила і залила в чашку окріп Ноа. — Буду користуватись правом омеги і спостерігати, як альфа несе відповідальність за свої вчинки, а також за мене. А з цього виходить, що і за мої вчинки також.

— А ти дармоїдка, та?

— Ну це ти вже зовсім перебільшуєш, — закотила очі омега. — Може, я не зовсім правильно зрозуміла це слово? Як ти сказала? Дармоїдка?

***

Ноно [20:33]:

Диви

І прикладене фото Юнгі, коли вони буквально декілька годин тому бігали по пляжу. Ноа просто не могла не сфотографувати його в цей момент, такого щасливого і задоволеного. А ще... це фото ніби віддавало вайбом, коли Мін прилетить до неї в Австралію і буде бігати по пляжу там. Гарячий пісок, щоб аж шпарив ноги, і обов'язково позбирати мушлі, як в старих дитячих мультиках. Чи то у фільмах було?

Юнгі [20:34]:

Були ж і нормальні фотографії

Чому саме ця?

Чому тобі завжди подобаються мої дивні фотки?

Ноно [20:34]:

Бо ти на них милий?

Юнгі [20:36]:

А ось так я милий?

Ноа склала губи трубочкою, відводячи нижню щелепу кудись в сторону, і буквально оцінювала прикладену фотографію. Коли вона йшла з номеру, Мін якраз пішов в душ, а їй дуже хотілося просто трохи побути на самоті біля моря. Колись їй здавалось, що вона без нього жити не зможе, а тепер не може без запаху хвої. Так морська сіль втратила своє перше почесне місце.

Ноно [20:37]:

Тоді я теж так можу, правда?

Вебер закусила губу і глянула кудись за горизонт. Сонце як раз сідало, тому лінію розділу було видно досить чітко. Скільки за цей місяць вони з Юнгі знущались так одне над одним? Хоча ні, скоріше останній тиждень, коли Мін зрозумів, як можна потроху виводити Ноа з себе. Зазвичай тільки він кидав їй фотографії, але вони завжди мали кордони, тому вона не сильно переживала за те, що її фото буде більше походити на щось культурне. Ну стирчить там сосок через білу майку, що з того?

Юнгі [20:40]:

Заходь у номер

Там холодно на вулиці

Хочу, щоб вони стояли не тому, що тобі холодно

А тому що я легенько відтягую їх губами

Ноа подавилась повітрям і ще раз перечитала повідомлення. Він серйозно писав щось подібне? Може випив зайвого, поки вона тут сиділа і на схід сонця дивилась? Або це через те, що вона жодного разу за тиждень не кидала ніяких фотографій в переписку, а тут одразу... але хіба фото не максимально звичайне? Не в білизні, не оголена, просто в майці і без ліфчика.

Відписувати щось Ноа вже не стала, піднялась тільки зі свого місця і пішла в сторону готелю, де вони зупинились. Юнгі привіз їх сюди одразу після перегляду кіно з Чіміном та Розе. Смішно, але аргументував він їхню поїздку словами, що їм треба залишити друзів наодинці. Зате покататись на мотоциклі і відчути вітер у волоссі було приємно.

— Треба було взяти машину.

Юнгі причитав на власну недалекість, як він казав, і кусав губи. Тільки Ноа все подобалось, про що вона казала одразу. Та і ідея поїхати саме до моря була прекрасною, якщо не роздумувати, коли Мін встиг зняти номер в готелі.

— Моя черга йти в душ?

Вебер з порогу прокричала, знімаючи білі кросівки. Сподівалась, що почує відповідь майже одразу, або хоча б через секунд десять, але в номері було тихо. Враховуючи, що готель позиціонував себе з позначкою «лав» і це було доволі однозначно, коли вони з Юнгі зайшли всередину, але Ноа не хотіла очікувати чогось подібного.

Не того, що перед її очима предстане Мін в одних коротких шортах, який привстав з високого ліжка на ліктях, в рожевому світлі ламп. А ще Вебер тільки зараз помітила дзеркало прямо над Юнгі. Це був буквально дах постілі.

— Не вистачає тільки пелюстків троянд у формі серденька і тебе з колючим стеблом в зубах.

— Сюди з колючим і ріжучим не можна, — гмикнув Мін і повністю сів. — Я не розраховую на секс, якщо ти цього боїшся.

— А виглядає це зовсім інакше, — закотила очі Ноа і підійшла ближче.

— Я на нього не розраховую, а сподіваюсь, — закусив губу альфа. — Саме тому зваблюю. Бачиш? Навіть не торкаюсь тебе, просто показую, що якщо ти захочеш торкнутись — я весь твій.

— Ти і так мій.

Припечатала і примружилась, побачивши, як Мін сглитнув. Їй дуже хотілось зробити як зазвичай — переодягнутись і просто лягти поруч, забравши собі тонку ковдру, щоб він і пальцем не міг торкнутись її тіла. І чим довше вона стояла і вагалась в своїх думках, тим більше пропадала надія в Юнгі.

— Вибач, — опустив погляд альфа. — Я чув твою розмову з Ро. Ти справді не простила б мене? Я повинен був повертатись якраз наступного дня після твого приїзду і прийшов би до тебе.

— Знову через вікно?

— Хіба не романтично? — гмикнув Юнгі. — Мені не важко терпіти... хоча іноді дуже. В мене присутнє дивне і доволі постійне бажання тебе вкусити, стиснути в обіймах, ластитись і не відпускати. З мене буквально пре і я не розумію, що це за почуття.

— Гіджил, — кивнула Ноа, нарешті скоротивши між ними дистанцію і вставши прямо над ним. — Так називають подібне бажання від надлишку почуттів на Філіппінах. Хоча мені здавалось, що його використовують по відношенню до домашніх улюбленців.

— Так я ж твій пес.

— Навпаки, Юнгі, почуття хазяїв до улюбленців, — розсміялась Вебер. — Це буде цинічно, якщо я скажу, що дозволю торкатись себе сьогодні, бо скоро відлечу?

— Дуже.

— Тоді буду робити все сама?

І посмішка така хитра, ніби задумала щось дуже цікаве. Саме те, що потрібно, аби задовільнити бажання їх обох.

Наступні секунди Юнгі довелось спостерігати, як його омега знімала з себе спідницю, а потім повільно розстібувала сорочку. Йому можна було тільки дивитись. Може до біса його? Не довіряла йому, боялась, що знов її кине? Та ніколи в житті, але це треба було якось доказати. Як? Стриманістю однією вона задоволена не буде. Може квіти і подарунки?

Ноа залишилась перед ним знову в одній лише білизні, знову десь забула про верх, тому Юнгі облизнувся. Надто добре досі пам'ятав, як йому подобалось торкатись цих вершин губами та пальцями.

Дівчина підійшла ще ближче, одразу запускаючи руки в чуже волосся, доволі довге для чоловіків, і таке приємне на дотик. Стиснула, відтягнула і насолоджувалась тим, як Юнгі піддавався, закидав голову назад, прикриваючи очі, як дивився потім з-під опущених вій. Відкритий і готовий до будь-чого, що вона йому приготувала.

— Знаєш, — довірливо прошепотіла Ноа, опускаючи обличчя ближче до Міна, — буквально минулого тижня до мене підійшли п'ятеро альф з дуже винуватими обличчями. Як думаєш, чого вони хотіли? Вони вибачились і сказали, що більше ніколи не будуть так поступати зі мною. І щось мені підказує, що з ними хтось перед цим поговорив.

Вебер примружилась. Уся компанія підходила до неї не просто з винуватими мінами, але ще і якимись підбитими. Спочатку вона хотіла просто послати їх куди подалі, але вирішила дати шанс висказатись. Скільки, виявляється, цікавого можна почути в свою адресу, якщо хтось просить вибачення. От тільки її це вже не сильно хвилювало, окрім того, хто саме змусив їх підходити і вибачатись.

— Хто?

— Той, хто зараз на дурного падає, — гмикнула Ноа і коротко поцілувала Юнгі в губи. — Я, звичайно, в Чоніні більше не сумніваюсь, але він би зробив це ще раніше. Ще точніше, і так зробив це в ту ніч, на відміну від когось.

— Не буду виправдовуватись, — закусив губу Мін. — Прекрасно усвідомлюю, що повинен був це зробити ще в ту ніч. І хотів це зробити ще до цієї ситуації. Сам винний в тому, що сталось.

— Ну, свій плюсик в карму ти точно отримав.

— Його вистачить на ще один поцілунок?

— Його вистачить на ще дещо більше, — пограла бровами Ноа і закусила губу. — Дарма тут дзеркало зверху? Чого добру пропадати?

Юнгі слідкував за кожним рухом, коли Ноа проходилась пальцями по його грудній клітині, животу, ногам. Нічого такого прямо зваблюючого на перший погляд, але враховуючи те, що в нього від неї зривало дах — цього було більше, ніж достатньо. До того ж те, що вона робила це в досить пікантному вигляді.

Ноа не терпілося перейти до основної страви, адже вона так звикла, але не могла заперечити собі у бажанні ще трохи торкатися тіла свого альфи пальцями, або як зараз, коли перейшла до поцілунків, і обов'язково бачити в його погляді океан ніжності і бажання. Спостерігати, як тримав обіцянку і не дозволяв собі торкатись її, стискаючи тканину на ліжку.

— Розслабся, — Вебер легенько ткнула його в груди, щоб він впав на простирадло. — Спочатку в нас буде прелюдія.

Юнгі тепло гмикнув, розпливаючись у посмішці, і кивнув. Він вперше в житті бачив себе в дзеркалі таким чином. А ще бачив спину Ноа, яка вже цілувала шкіру в районі його ключиць. Це було приємно і дуже мило, щоб не посміхатись. Трохи ніяково, бо хоч це і збуджувало, але більше визивало бажання обійняти і притиснути до себе якомога сильніше. Як вона там називала це?

Гіджил?

— Тобі не подобається?

Вона поклала підборіддя йому між ребер на сонячне сплетіння і надула губи. Так, розраховувала на іншу реакцію, а він просто лежав і посміхався, ніби він був не з коханою дівчиною... а з ким? Навіть паралель не провести.

— Ну, це дуже мило, — привстав на ліктях Юнгі. — Тільки це виглядає так, ніби у нас перший раз, а нам років по п'ятнадцять.

— Я втратила цнотливість не в п'ятнадцять, — покачала головою Ноа.

— Зустрілись би ми в той час — втратила б.

— Ну і який сенс про це зараз говорити? — закотила очі Вебер. — Все одно це вже сталося з іншими.

Мін простягнув руку до дівчини і трохи підняв її вище, що0431 було зручно дивитись в очі. Така трошки ображена, з нахмуреними бровами і тепер підтиснутими губами. Так би і вкусив чи то за щоку, чи за ніс. Може, і розвеселити зміг би її таким чином.

— Якою була твоя перша?

— Оу, — здивувався різкому питанню Юнгі і на мить задумався, пригадуючи. — Напевно, це ніби по класиці. Нуна, яка вчилась вже в університеті, але добре пам'ятала мене ще зі школи. Ми разом ходили в середню і старшу, а потім вона часто з'являлась на моїх матчах з подругами. Ну... в якийсь момент запропонувала провести мій гон з нею, а той якраз повинен був бути першим в моєму житті. Я був дуже вдячний їй за досвід.

— Он як. Мило.

— Розповіси?

Юнгі обережно прибрав локон з дівочого обличчя за вухо і зазирнув в очі. Така невміла і Мін це прекрасно усвідомлював. Знав, що в неї вже був хтось, але чомусь здавалось, що це був не найкращий досвід.

— Та нічого розповідати, — закотила очі і обійняла альфу за шию, всідаючись на ньому зручніше, щоб помітити в наступну секунду, як в нього прикрились очі. — Ми зустрічались деякий час, тому мені здавалось нормальним, що в нас буде секс. Але усе це було дивно. Ніби приємно, але постійно чогось не вистачало. На самоті я отримувала більше задоволення, ніж з ним. А він назвав мене фригідною і пішов до іншої омеги, яку багато хто вважав шльондрою.

— І у вас були такі прелюдії?

— Ні, — покачала головою Ноа. — Але мені здавалось, що тобі буде приємно.

— Давай, — Юнгі перевернув Вебер, щоб вона впала на ліжко, і навис над нею, — те, що подобається мені, розберем наступним разом. А сьогодні зосередимось на тобі.

— Хтось би назвав тебе ідеальним чоловіком.

— Тільки, якщо це будеш ти. Мені інші не потрібні.

Правильно мама казала, альфи стають такими романтиками тільки поруч зі своїми істинними. Тоді вони хочуть дати якомога більше задоволення своїй половинці.