юля ніколи не прагнула зустріти свого соулмейта. кожен раз, коли її, так названа, "доля" вмикала музику, романюк хотілось вмерти. її бісила кожна пісня у плейлисті її соулмейта. та й сам соулмейт бісив.

 юля ніколи не була людиною романтичною, не звертала особливої уваги на представників протилежної статі (або ж своєї?). коли всі її однокласники ходили на побачення та займались пошуком свого кохання, вона лежала на ліжку та весь свій вільний час присвячувала прочитанню біблії. 

їй подобалось вголос прочитувати рядки священної книги, ходити у дім молитви, щоб обговорити певні моменти з такими ж як вона - захопленими релігією.

на одному з зібрань, вона познайомилась з регіною - з вигляду, звичайною та милою дівчинкою. вони доволі швидко здружились, і регіна відкрила їй свою таємницю - насправді, вона належить до давньої організації, яка мала назву ку-клукс-клан. 

на питання "чому ж ти тоді ходиш до дому молитви, якщо зчиняєш смертний гріх  - не любиш ближнього свого і ненавидиш чорношкірих?" найдич лише відповіла - "моя мама думає, що я атеїстка, тому відправила мене сюди".

юля в ніякому випадку не засуджувала свою нову подругу, адже як вона вважала, всі люди понесуть покарання в небесному суді.

якось, прямо під час служби, у її голові знову заграла пісня ,яку зараз слухав її соулмейт.

-агггг, да як же ж мене це все задовбало! з цими напасами, лавандосами, пачками папірос! соулмейт, скотина ти така, вистачить! вистачить з мене цього пекла! - юля встала зі свого місця та почала лаятись на весь зал. це був своєрідний крик душі, який нарешті зміг вирватись через декілька років заточення всередині. 

- молода леді, вийдіть з залу, негайно! не заважайте іншим! - проповідник сердито поидвився на порушницю порядку, та показав пальцем на великі залізні двері у іншому кінці залу.

романюк вибігла з залу, але зрозумівши, що вона тільки-що зробила, вирішила дочекатися кінця розмови та вибачитись перед прововідником. 

ці 20 хвилин були для неї справжньою мукою, адже не у кожного соулмейт слухає пісні про майнкрафт та чиюсь дівчину, у якої день народження. тим більше, дівчина нічого крім співу пташок та молитв не слухала. їй було просто не цікаво. 

"краще б ввімкнула якусь релігійну пісеньку, а не цю маячню" - на секунду промайнуло у голові юлі. побачивши проходивших мимо неї людей, вона зрозуміла ,що зібрання закінчилось і вона спокійно може зайти та вибачитись перед проповідником. 

-пане! пане, зачекайте будь ласка! - дівчина окликнула чоловіка середнього віку, який якраз збирався виходити через запасний вхід.

-знову ви? будь ласка, не з'являйтесь тут ще хоча б тижня два. ви дуже розсердили мене та Всевишнього нашого,- чоловік був дуже сердитим, але згодом трішки ослабив свій тяжкий погляд,- ви не повинні були так себе поводити, сподіваюсь, це стане для вас уроком

-я готова стати на коліна, але простіть мене, пане! мій соулмейт вирішив послухати свою музику, а вона зовсім не релігійна, та навіть не класична! видно, зараз таке популярне у сучасних школярів... не розділяю їхніх захоплень,- романюк тяжко вздихнула, і подивилась на проповідника очима кота зі Шрека, -вибачте, я справді більше не буду так робити! мене просто дістала ця ситуація, я не змогла стриматись...

-ну добре... але в якості невеликого покарання, будеш повинна пройтись по квартирам та розповідати про наш дім молитви. регіна сьогодні запізнилась, тому вона піде з тобою. доречі ,де вона? тільки ж що тут була...

- ви мене шукали?- звідки не візьмись з'явилась найдич, яка заставила наставника та юлю здригнутись від неочікуванності.

-так, тебе..-схопившись за серце сказав чоловік,- я думаю, ти чула, що потрібно зробити,- на ці слова, регіна лише кивнула, і взявши за руку юлю, потянула її з залу.

юля мало не впала, адже коли тебе так різко зривають з місця - не дуже приємно.

-ти куди так спішиш? регіна, я не така швидка!

-я знаю, де нас точно будуть раді бачити! побігли!

в очах юлі, всі пейзажі розмились. було враження, ніби вона машина, яка змогла розігнатись до 100 км/год за декілька секунд.

-ми прийшли!- дівчата зупинились біля багатоповерхівки, яка виглядала достатньо новою- видно, що не бідні люди тут живуть.

-чому ми прийшли саме сюди? і нас хіба пропустять? хто буде нам радий? про кого ти взагалі говорила? а якщо нас виже...- не встигла юля договорити, як регіна затулила її рот своєю долонею.

-менше слів більше діла, пішли! я тебе познайомлю зі своїм соулмейтом, -ці слвоа змусили романюк зупинитись і презирливо подивитись на подругу.

-стоп... соулмейт? ти знайшла його? чому не розповіла?

-не його, а її....- найдич стидливо дивилась в асфальт, і підняла очі на юлю лише через 20 секунд після сказанних слів.

-це звичайно не дуже добре, але хто з нас не грішник... ніхто не вибирає собі соулмейта, тому, вітаю.- юля старалась посміхнутись, але у неї це погано вийшло. 

насправді, вона нейтрально ставилась до лгбт, але уявити своїм соулмейтом дівчину в неї не вдавалось. у її голові соул виглядав як якийсь заучка ,можливо, чимось схожий на одного з її однокласників - максима. але він вже знайшов свою долю, тому його кандидатура відпадала. та й слава богу... 

-я зрозуміла тебе, тобі неприємно, я права? ці всі православні штучки, так?- регіна розчарованно подивилась на свою подругу ,та швидко прошмигнула до будинку.

-та ні, зачекай! чому я всіх змушую зачекати чи зупинитись сьогодні..- юля ринулась наздоганяти найдич, яка вже пропала у довгому лабіринті сходинок,- невдалий якийсь день....

все-таки, юля вирішила зайти в якусь із квартир, щоб виконати доручення проповідника.

-нехай це буде... 63 квартира..- сказала романюк, і одразу вирушила на пошуки .

як тільки вона хотіла натиснути кнопку дзвінка, у її голові почала грати одна з її улюблених християнських пісень.

- добре, що не скібіді вапапа, як у минулий раз...так стоп, це точно не сон? релігійна пісня? -романюк не на жарт здивувалась, але напослідок потряхнувши головою, на секунду надавила на дверний дзвінок.

двері їй відкрила симпатична дівчина, приблизно одного віку з нею, але набагато нижча.її темне хвилясте волосся гарно спадало на вузенькі плечі, а очі немов два кристально чистих озерця дивились прямо на неї.

-когось шукаєте?- сказала та.

-ем, я з дому молитви, і я б хотіла запросити вас на службу, яка відбудеться завтра о дванадцятій годині, - юля швидко протараторила ці слова, і нервуючи, поправила свої окуляри.

-ох, а що ви робите на службах?- зацікавленно спросила незнайомка, продовжуючи дивитись на романюк.

-нууу, ми співаємо... наприклад, одна з наших пісень називається "що відчуваєш ти?". у ній розповідається про те, що служіння це дар божий, посланий нам з неба. завжди постійно старатись, і самим наполегливим - цар небесний завжди допоможе.

-яке співпадіння! буквально хвилину назад, я і мої друзі слухали цю пісню... бідний мій соулмейт, -дівчина тихенько гиготнула, і поправила своє волосся.

і тут, пазли у голові юлі склалися. тяга до цієї дівчини стала зрозумілою.

-зачекайте, у мене є одна підозра, я повинна перевірити...- юля ледве дістала свої навушники та телефон з рюкзака, адже руки настільки сильно тряслися, що навіть японія позаздрить таким тряскам. включивши першу пісню у плейлисті, вона перевела погляд на незнайомку,- ви...щось чуєте?

дівчина ошарашено подивилась у відповідь.

-т-так... у моїй голові прямо зараз грає місячна соната...це виходить, що ми..?

-оля, що там сталось?- з сусідньої кімнати вийшла людина, яку юля була рада бачити,- юля? що ти тут робиш?- регіна припідняла свою брову і подивилась на романюк.

- а тут...ми... це....

- наша олічка знайшла соулмейта?- дівчинка з чолкою, яка стояла держучи регіну за руку, широко посміхнулась, і підійшла до двох ошарашених дівчат, -регін, пішли прогуляємось. хай соулмейти знайомляться...

швидко зібравшись, регіна та інша дівчинка вийшли з квартири, радістно подивившись на олю та юлю.

- я оля... гречана...

-юля...романюк..

-можна..обійняти тебе? все-таки, ми соулмейти і..- не давши договорити, юля поцілувала олю у губи. гречана навіть і зрозуміти нічого не встигла, як юля вже відсторонилась.

-ну..ось мій номер.. дзвони, пиши, тільки старайся казати коли захочеш послухати музику. коли я на зібранні, мені не дуже приємно слухати твій плейлист..- з цими словами, юля ще раз швидко поцілувала олю, та вийшла з квартири.

їх чекає багато різного у майбутньому: багато проведенного часу разом, прогулянки, обійми, сварки, примирення... і забігаючи наперед, скажу, все буде добре :)

Що відчуваєш ти

в час, коли йдеш до людей,

щоб між ними тих знайти,

хто прийме добру вість?

Ти докладай старань,

а вже решту зробить Бог.

Світло життєдайних знань

побачать лагідні.