У своїй душі таке віддане кохання зберігала,
Що багато кого заздрість та мрія аж захоплювала:
Леліяла ангельську душу, тіла його не знаючи,
Обожнювала характер, про недоліки забудучи.
Так хотілося мені взаємну відповідь отримати,
Що почала повільно себе вбивати та спалювати.
Але, лише вийшовши з тих почуттів повної темряви,
Змогла дізнатися я щастя - раніше тільки уяви.
Кожен день тепер я щиро сміюся і життям тішуся,
Болі нерозділених почуттів не знаю. Посміхнуся,
Думаючи про нього - кохаю ж аж до непритомності.
Ціную всі його якості та недоліки кількості,
Закохалася у гарну зовнішність і чудову душу.
Прокидаючись, з ним свою думку отримую найпершу,
Протягом дня в моїй голові тільки він - моє сонце,
Увечері пишу йому, кажучи на ніч добре слівце
Та й навіть уві сні до мене ніжно, ласкаво приходить,
Змушуючи мою фантазію яскравим вогнем запáлать.
Боже, скажи, ну хіба це не маленький шматочок Раю?
Впевнена, що я щастя більшого ніколи не впізнаю.

05.12.2022