Ви коли небудь почувалися так, наче щось нематеріальне ніжно лягало на ваші груди, наче мʼякенький котик, що от-от почне муркотіти? Якщо так, то тоді ви зможете зрозуміти, що відчувала наша героїня вже кілька днів підряд. Кожен ранок, встаючи з ліжка, вона була впевнена, що він буде не гірше, якщо не краще, за вчорашній.

Увесь світ ніби підлаштуватися сьогодні під неї та її бажання, адже все було саме так, як вона хотіла. Її губи самі вигналися у щиру усмішку, а очі жмурилися, чи то від радості, чи то від ранкового сонця. Біля її шафки майже нікого, тож вона повільно намотувала навушники на пальці та хитала стегнами, перекидаючи волосся зі сторони у сторону наспівуючи пісню, що щойно грала у неї, у властивій Юлі емоційній манері (А/Н: і властивій мені <3):

"Oh drop your laundry aaand slam the dooooor

Iii don't want your love so gimme moooore

Well Imma beggar but I don't wanna dime

Aaaaahh...

OH BABY BABY IT'S FU..."

— Привітик! Все норм..? Господи... — жартівливо мовила Ела споглядаючи цю картину. Як виявилось, вона тільки зараз дісталася шафок.

Сьогодні мала відбутися річна контрольна з алгебри, тож у класі панував хаос, бо усі намагалися викрутитися з цієї ситуації як могли: робили нашвидкоруч шпаргалки, фотографували правила або ж принаймні помолитися словами:

«Врятуй мене, Боже, від вчительської рожі, від контрольної близької, від оцінки низької, ААААААААМІІІІІІІІІІІІІНЬ» (А/Н: у нас в класі реально практикували подібне, навіть колись на день вчителя пентаграму намалювали, і знаєте, в той день біологію у нас все-таки скасували)).

Юля, що ввійшла з Елою до класу, була одразу ж атакована купою прохань зі сторони однокласників про те, щоб вона, у разі чого, допомогла. У силу своєї безвідмовності, вона звичайно ж погоджувалася, хоча Ела неодноразово намагалася переконати її в тому, що та має якось берегти свої сили та час.

На алгебрі, навідміну від мистецтва, сидіти усі мали там, де їх розсадила на початку семестру класна керівниця Аліна Георгіївна, яка й вела алгебру, геометрію, фізику та інформатику. Це була невисока темноволоса та кароока жіночка середнього віку кавказької національності. До того як стати їхньою класною керівницею, вона викладала інформатику у однієї з груп. Юля вчилася у іншій тож деякий час вважала її однією з тих суворих викладачок, хоча, як згодом виявилось, уся її суворість полягала у тому, що вона називала їхній клас «курятніком».

Лунає дзвоник на урок. У класі западає мертва тиша. Єдиний звук — кроки Аліни Георгіївни, що роздавала аркуші з контрольними.

Юля, як і мала, сиділа за другою від вчительського стола партою разом з Ігорем. Зізнатись чесно, він був непоганим хлопцем і Юля знала його майже все життя, проте вчився він, скажімо чесно, посередньо. Як можна було очікувати, підказати йому було не складно, хоча у нього, на відміну від Юлі, у якої був перший варіант, був другий.

Позаду них сиділи Стася та Костя: дружили вони мабуть цілу вічність, жили на різних поверхах одного будинку і майже щодня ходили одне до одного в гості. Допомогти їм теж не було важкою задачею для Юлі, яка вирішувала одразу обидва варіанти: ззаду їй показували номер питання, а вона - номер відповіді.

Всім іншим ж, хто сидів далеко, Юля намагалась потайки надсилати відповіді по телефону. Проте цього разу план пішов шкереберть.

— Рустиканова! — жартівливо обурено вигукнула Аліна Георгіївна, після чого Юля аж пересмикнулася від переляку. — Це що таке? — продовжила вчителька вказуючи поглядом на телефон під Юлиною партою. — Телефон — на стіл.

Юля не звикла сперечатися з викладачами, а тим паче — з класною керівницею, тому мовчки поклала телефон на стіл. Вона знала, що її так карають не за списування, а за те, що вона давала списувати іншим і про це знали всі.

Ситуація здавалась невиправною, принаймні для Ели, що сиділа на задній парті найвіддаленішого від Юлі ряду і єдина надія на відповіді якої, була лише у переписці.

У той момент Юлі спала на думку одна ідея:

— Перепрошую, — сказала Юля, піднявши руку: — Можна мені вийти?

Вчителька на це схвально кивнула. Оскільки вхід до класу був біля задньої парти, за якою сиділа Ела сама, то, виходячи, Юля легенько торкнулася її плеча двома пальцями, мʼяко тиснучи. Це не було схоже на випадковий дотик, Ела запевнилась у цьому, повернувшись до Юлі, що мимохідь підморгнула їй.

За пару хвилин Юля повернулася з вбиральні та, як нічого й не сталося, сіла виконувати контрольну далі, як за кілька хвилин вона повернулася та знову ж таки підморгнула Елі, яка одразу ж після цього попросилася вийти до вбиральні.

Відчинивши скрипучі двері жіночої вбиральні, Ела побачила звичні білі кахельні стіни з кількома лініями червоного, зеленого та синього кольорів. Після кількох секунд мовчазного стояння, вона одразу метнулася до трьох крихітних рукомийників, що висіли одразу під широким дзеркалом. Нічого особливого вона там не знайшла, окрім якоїсь залипшої жуйки. Не гаючи часу вона побігла до туалетних кабінок і невідомо чому, але їй здалось, що тим дотиком двома пальцями, Юля мала на увазі другу кабінку.

І не помилилася...

Повернувшись до класу, Ела так само багатозначно підморгнула Юлі, що одразу ж повернулась до неї, коли та зайшла.

За кілька хвилин вони обидві вже здали роботи, як раптом:

— Аліно Георгіївно! — різко підірвалася Юля, панічно звертаючись до вчительки: — Мені терміново потрібно вийти до медпункту, можна Елеонора мене проведе?

Вчителька, згадавши, що обидві учениці вже здали контрольні, придушено попросила Елу: «Кравецька, будь ласка допоможи подрузі», і Ела звісно ж погодилась.

Дійшовши з другого поверху на перший, Юля раптово одужала та потягнула Елу до найближчої дівчачої вбиральні.

— Я так бачу, учень перевершив свого вчителя? — іронічно запитала Ела, на що Юля соромʼязливо кивнула: — Але щоб більше такого не було, бо я починаю нервувати.

— То ти все таки дописала контрольну? — усміхаючись спитала Юля, на що Ела із загадковим виглядом витягнула з рукава той листочок з усіма відповідями, написаний Юлею, який вона знайшла за водопровідною трубою туалету у дівчачій вбиральні: Це було геніально, подруго.

Після нетривалого дружнього сміху, Ела вирішила розібратися, в чому ж справа:

— То, з якої радості, власне кажучи, ти мене покликала?

Після цього, Юля загадково втупилася у вікно вбиральні, присівши на підвіконня.

— Гадаєш це задовільна відповідь, — цілком не здивовано запитала Ела, — якщо після всього, що сталося за останні пʼять хвилин, ти витріщаєшся на мене наче персонаж з «Сутінок»?

На це Юля видала легкий смішок та на видиху промовила:

— Я закохана, Ело...

————————

А/Н: привітикииииии)

Я знаю, що це зайняло дуже багато часу, але в моєму житті відбулося так багато подій, що я змогла опублікувати цей розділ тільки зараз, але у мене є багато новин, про які я хочу розповісти)

По-перше, моя сім'я переїхала (я буквально пишу зараз з машини) з квартири та міста, в якому ми жили протягом року, в місце, яке найкраще підходить для нашої ситуації, так що, як мені здається, почалася нова частина мого життя

По-друге, я почала вчитися водити машину. Хоча мені зараз 15, я вже вивчаю теорію, а моя мама пообіцяла допомогти мені з практикою.

По-третє, я побувала в ІТ-таборі, що змусило мене спробувати себе в дизайні та програмуванні, а згодом, я почала готуватися до одного з найбільших іспитів у моєму житті (ця маленька страшна річ, що зветься НМТ). Також я повернулася до планування свого дня та занять йогою, тож все йде дуже добре)

І це була б не я, якби нічого не сказала про музику. Особливо знаючи, що майже два дні я була і ще один буду в дорозі. Тож трек, який підкорив моє серце останнім часом - це, мабуть, Holy Toledo! гурту Green Day, не знаю чому, але ця пісня так сильно мене зачепила, і, мабуть, це мій другий улюблений їхній трек до фільму (звісно, після заставки з Сімпсонів).

Окей, це було багато про мене, але давайте повернемося до розділу. Що ви думаєте про нього? Зізнатись чесно, усі люди згадані у цьому розділі реально існують і є моїми однокласниками та класною керівницею (її справді звуть Аліна Георгіївна, а от імена учнів я трошки змінила, бо якщо вони про це дізнаються — мені кірдик)

Сподіваюсь вам сподобалось)

Keep calm &  залишайтесь на зв'язку)

Ваша, MarSo ✨