Вірш. Війна

Этот стих будет первый... Именно он должен открыть первую страницу...

╔╦══• •✠•❀•✠ • •══╦╗

Душа у темряві

Загублена навіки.

Краплина крові

Застигла на землі.

І шум верби,

Над річкою схилившись,

Спустила коси

В золото води.

Пішов герой,

Китайкою повитий,

А на вустах

Застигли ті слова

З якими в бій ішов,

На смерть...

Останній подих

Відлетів до неба.

Останній крик,

Що линув з вишини,

Затих, замовк,

Скінчився.

Немає більше тих,

Хто землю боронив.

Немає , не повернуться ніколи.

На небі вже вони,

І дивляться на нас.

Сльоза біжить

Із їх очей блакитних.

І подають вони

Дощем рясним із неба.

І серце затихає

І мрії полетіли

Далеко ввись.

Ми пам'ятаєм

Останні їх слова:

«За Україну, за землю рідну,

Віддали ми життя.

Цей вірш написаний українською мовою и не може мати аналогів російською. Це - частиночка душі України.

Bạn đang đọc truyện trên: AzTruyen.Top