Твої руки леліяли втому,

Мою втому разом із журбою.

Наче зілля спасали від болю,

Та давали наснаги до бою.

Твої руки завжди були поряд,

Біля серця та біля волі,

Рятували все знову і знову,

І розпалювали мертвую долю.

Твої руки — наші обійми,

А їх слід — це мій провідник,

Що веде через терни невір'я,

Моє серце зупиняя на мить.

Харьков 19.12.2020

Маме